Використання різноманітних методів комплексного наукового аналізу широкої джерельної та історіографічної бази забезпечує наукову новизну одержаних результатів. Вона полягає, передусім, в обґрунтуванні наявності специфічних правовідносин, які виникають в інформаційній сфері, що обумовило подальший розвиток автором концепції формування галузі інформаційного права, виокремлення її предмету та методу. Значна частина цих відносин пов'язана з реалізацією завдань інформаційної безпеки. Розроблено і запропоновано нову класифікацію складу та напрямів інформаційної безпеки, в основу якої автором покладено не традиційне розуміння загроз, а специфічні риси суб'єктів та об'єктів інформаційних відносин. Уточнені та вдосконалені існуючі в національному законодавстві категорії і поняття національної та інформаційної безпеки, національних інтересів, інформаційного ринку, інформаційної інфраструктури, інформаційного ресурсу тощо. Вперше введено в науковий обіг авторське визначення поняття та моделі державно-правового механізму інформаційної безпеки України. Окреслені особливості правового захисту інформаційної безпеки конкретних об'єктів - держави, суспільства і окремої людини. Охарактеризовано специфіку застосування традиційних форм та методів державного управління в інформаційній сфері. Здійснено порівняльний аналіз та класифікацію повноважень державних органів, задіяних в формуванні політики інформаційної безпеки та реалізації її завдань. Спрогнозовані тенденції розвитку механізму інформаційної безпеки і перспективи формування відповідної правової бази з урахуванням міжнародно-правових стандартів та правотворчого досвіду інших країн в цій галузі. Запропоновані критерії оцінки ефективності функціонування державно-правового механізму інформаційної безпеки в сучасних умовах глобальної інформатизації та стрімкого розвитку інформаційних та комунікативних технологій.

Все це дозволило створити перше в українській правовій науці комплексне дослідження організаційно-правових засад процесу формування та реалізації політики інформаційної безпеки на сучасному етапі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій, спрямованих на вдосконалення концептуальних засад державної політики інформаційної безпеки України та відповідної законодавчої бази її формування і реалізації, а також у пропозиціях, що забезпечують підвищення ефективності практичного функціонування системи правового захисту інформаційної безпеки на сучасному етапі розвитку української держави і суспільства.

Конкретні результати запроваджені в навчальний процес Одеської національної юридичної академії, Одеського юридичного інституту НУВС МВС України в навчальних курсах "Інформаційне право", "Інформаційна безпека", для викладання яких автором видано навчальний посібник, рекомендований МОН України для юридичних навчальних закладів. Результати використані в підготовці коментарю до Закону України "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 року, зокрема статей 58 та 61. Рекомендації та висновки дисертаційного дослідження впроваджувались в процесі діяльності Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, використовувались в роботі Управління з питань внутрішньої політики Одеської обласної державної адміністрації.

Сформульовані автором теоретичні положення та практичні рекомендації можуть використовуватись: в подальших наукових дослідженнях проблем інформаційного права; у правотворчій роботі по вдосконаленню законодавства щодо інформаційної сфери; у правозастосовчій діяльності для підвищення ефективності управління в сфері інформаційної безпеки; у навчальному процесі при підготовці навчально-методичних матеріалів з проблематики інформаційного права; у правовиховній роботі для підготовки державних службовців системи інформаційної безпеки.

Висновки проведеного дослідження, сформульовані в монографії автора, отримали схвальні рецензії фахівців-правознавців як такі, що обґрунтовують існування нової галузі інформаційного права, та є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням правових проблем інформаційної безпеки.

Результати виконаної дослідницької роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, симпозіумах, круглих столах. Зокрема, результати доповідались і обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії в 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роках. Вони були представлені на міжнародних наукових конференціях "Судовий захист прав людини: національний і європейській досвід" (Одеса, 2001 р.), "Парламентаризм в Україні: теорія і практика" (Київ, 2001 р.), "Права людини і сучасні проблеми розвитку українського суспільства" (Одеса, 2001 р.), "Україна в контексті процесу глобалізації: нові реалії і національна стратегія" (Дніпропетровськ, 2001 р.), "Україна і Росія: проблеми адаптації правових систем" (Одеса, 2002 р.), "Розвиток демократії та демократична освіта" (Одеса, 2002) "Правові аспекти громадянського суспільства: Реальність і перспективи" (Кишинів, Молдова, 2003) "Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів" (Київ, 2004 р.), науково-практичній конференції "155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні України" (Одеса, 2002 р.), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції "Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування" (Одеса, 2003 р.), доповідались на україно-американському круглому столі "Глобалізація злочинності і макроекономіка" (Одеса, 2004 р.).

Основні результати проведених досліджень знайшли відображення в 35 наукових публікаціях, в тому числі індивідуальній монографії, навчальному посібнику, рекомендованому МОН України для юридичних навчальних закладів; в 28 статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, визначених ВАК України в якості фахових видань з юридичних наук.