Актуальність теми.Кодифікація цивільного законодавства в Україні, важливою складовою частиною якої є реформа спадкового права, зумовлює активізацію наукових досліджень норм, пов'язаних з відповідною галуззю суспільних відносин, які традиційно вважалися одним з найбільш стабільних інститутів цивільного права.

 Особливе місце поміж норм цивільного права, що регулюють відносини спадкування, займають ті, що присвячені спадковому договору, який є абсолютною новелою нового Цивільного кодексу України 2003 р. (далі - ЦК), оскільки такий не був передбачений ні Цивільним кодексом Української РСР 1922 р., ні Цивільним кодексом Української РСР 1963 р., ні іншими законодавчими актами у галузі регулювання спадкових відносин.

 Запровадження цього договору, відомого законодавству багатьох європейських країн, можна визнати таким, що зумовлене потребами практики і отже є обґрунтованим з практичної точки зору[1].

 Разом з тим, у зв'язку з відсутністю відповідного інституту у раніше чинному цивільному законодавстві, а також фактично офіційним відкиданням ідей буржуазного права, що існували раніше, питання теорії спадкового договору на момент прийняття нового ЦК України не були предметом дослідження, що зумовило спірність низки положень, присвячених йому норм.

 Лише окремі аспекти цього договору згадувалися у контексті загального обговорення проекту ЦК України, що тривалий час активно відбувалося після створення Проекту 26 серпня 1996 р., який став базовим для подальших доопрацювань і переробок[2].

   Таким чином, оскільки спадковий договір належить до числа новел цивільного законодавства України, природно, виникли певні труднощі при з'ясуванні його сутності, значення, правової природи та місця у системі договорів цивільного права в Україні. З'ясування цих питань має не лише теоретичне, але й неабияке практичне значення, оскільки від розуміння характеру спадкового договору залежить формування нотаріальної та судової практики з цих питань.

 Важлива новела Цивільного кодексу України, де спадковому договору відведена спеціальна глава 90, яка містить сім статей (ст. 1302-1308), звісно, привернула увагу вітчизняних науковців, які почали досліджувати окремі аспекти цього договору.

 Окремі публікації, головним чином, у вигляді коментарів, навчальних та науково-популярних видань тощо, з відповідної проблематики з'явилися лише після прийняття ЦК України. При цьому лише одна з них була присвячена виключно спадковому договору і мала характер порівняльного дослідження та критичного аналізу окремих аспектів цього нового інституту цивільного права України[3].

 У кожному разі у всіх публікаціях, що з'явилися після запровадження спадкового договору в новому ЦК України, зазначалася, з одного боку, виправданість врегулювання відповідних відносин у Цивільному кодексі, а з іншого, - зверталося увагу на недостатньо чітку і послідовну вирішеність низки питань, пов'язаних з таким договором. Очевидно, недоліки, які можуть вплинути на повноту захисту цивільних прав учасників відповідних відносин, мають бути усуненні в процесі вдосконалення нового Цивільного кодексу. Разом з тим, оскільки йдеться про Кодекс, вже прийнятий і підписаний Президентом України[4], наступні зміни і доповнення мусять мати виважений характер і бути надійно обґрунтовані.

 Викладене вище зумовлює необхідність звернення до проблематики, пов'язаної з категорією спадкового договору, актуальність теми, теоретичне значення дослідження та його доцільність з практичної точки.

 Актуальність теми підвищується у зв'язку з тим, що з набуттям чинності ЦК України 2003 р. на практиці може виникнути чимало питань, пов'язаних з його укладенням, змістом та виконанням, які потребуватимуть теоретичного та законодавчого уточнення. Зокрема, це питання більш точного визначення  самого поняття спадкового договору; аналіз особливостей вимог до осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем; встановлення меж розпорядження майном з боку відчужувача та вимог до набувача; з'ясування особливостей зміни, розірвання та припинення цього договору; співвідношення таких категорій як спадковий договір, договір про довічне утримання та заповіт тощо.

 Врахування цих обставин, теоретичного та практичного значення дослідження відносин, пов'язаних із спадковим договором, недостатньої вивченості відповідної проблематики, свідчить, на нашу думку, про доцільність і навіть необхідність звернення до різних аспектів спадкового договору в Цивільному праві України на рівні монографічного дослідження.

В дисертаційному дослідженні були використані праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, порівняльного правознавства: С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова,   Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, С.І. Вільнянського, В.В. Вітрянського, Ю.М. Власова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта,  В.К. Дроникова, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновського, В.В. Луця, В. Нікольського,                   І.Б. Новицького, В.О. Рясенцева, О.А. Підопригори, І.С. Перетерського,        Й.О. Покровського, Ю.В. Романця, З.В. Ромовської, Є.О. Рябоконя,                Н.О. Саніахметової, М.М. Сібільова, В.І. Серебровського, Є.І. Фурси,             Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Б.Б.Черепахіна,                  Я.М. Шевченко, І.В. Шерешевського та ін.

 Деякі з них присвячені аналізові інституту спадкування в цілому або головним його інститутам. Зокрема це праці Б.С. Антимонова,                       М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, В.К. Дроникова,  В.І. Курдиновського, В. Нікольського, Є.О. Рябоконя, С.Я. Фурси, Р.О. Халфіної,                               І.В. Шерешевського. У низці інших праць міститься розгляд питань договірного права, які мають суттєве значення для дослідження поняття та сутності спадкового договору (праці В.В. Вітрянського, В.В. Луця, Ю.В. Романця,      М.М. Сібільова та ін.).

 Але системного комплексного наукового дослідження інституту спадкового договору поки ще існує. Стан законодавчого регулювання спадкового договору та відсутність нотаріальної та судової практики зумовили здійснення цього дисертаційного дослідження в контексті наукового забезпечення цивільної реформи України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки "Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: "Традиції приватного права України".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування поняття, сутності та значення інституту спадкового договору в сучасних умовах, особливостей визначення предмета та суб'єктного складу спадкового договору, його місця в системі цивільного права України, а також особливостей його укладення, здійснення, зміни, розірвання та припинення.

 Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні формулюються такі завдання:

 - проаналізувати теоретичне підґрунтя різноманітних концепцій, що стосуються системи договорів;

 -   визначити поняття, тлумачення змісту спадкового договору;

 -   визначити місце спадкового договору в системі цивільних договорів;

 - здійснити всебічний аналіз чинного законодавства України та законодавства деяких інших країн, де має місце аналогічна українській, система цивільного права;

 - виявити особливості, пов'язані з виконанням спадкового договору, та проблеми, які можуть виникнути в процесі застосування його на практиці;

 - встановити специфіку суб'єктного складу спадкового договору;

 - визначити засоби забезпечення виконання спадкового договору.

Об'єктом дослідженняє інститут спадкового договору у цивільному праві України.

Предметом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання спадкового договору.

Методи дослідження.При здійсненні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.

 Загальнонауковий діалектичний метод дав можливість виявити місце спадкового договору в загальний системі цивільних правовідносин.

 Використання методу логічного аналізу дозволило виокремити характерні юридичні риси такого правового явища, як спадковий договір.

 Метод системно-структурного аналізу дозволив дослідити взаємозв'язок спадкового договору та інших договорів цивільного права в системі підстав виникнення спадкових правовідносин і тим самим надав можливість з'ясувати спадковий договір поміж інших категорій спадкового права України.

 На основі методу порівняльного аналізу вдалося виявити генезис спадкового договору, спільні та відмінні риси у підходах до правового регулювання відповідних відносин в сучасному українському цивільному праві та інших правових системах.

Наукова новизна одержаних результатівполягає в тому, що вперше в Україні, з урахуванням основних напрямків реформи цивільного законодавства, здійснено комплексне наукове дослідження інституту спадкового договору у цивільному праві України.

 У ході здійсненого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків:

 вперше сформульована концепція спадкового договору, яка враховує сучасні тенденції розвитку цивільного права України;

 вперше обґрунтована позиція про необхідність розрізнення правових категорій "договір про спадкування" та "спадковий договір";

 з нових позицій охарактеризована правова природа виникнення спадкового договору;

 вперше охарактеризовані особливості суб'єктного складу спадкового договору, суб'єктами якого є відчужувач і набувач;

 запропоновані авторське визначення поняття спадкового договору та тлумачення змісту спадкового договору;

 подальший розвиток одержали аналіз та систематизація передумов та наслідків укладення та виконання спадкового договору;

 запропоновано рекомендації щодо необхідності вдосконалення змісту деяких норм ЦК України, присвячених регулюванню спадкового договору;