Проблеми підсудності, порядку процесуальних дій, виконання рішення тощо суд вирішує виключно на основі свого національного закону. Це стосується також інших проблем, порядку, процедури вексельного процесу, що визначається законом місця виконання вексельних дій. Швидкоплинність, формалізм і суворість вексельного процесу значною мірою ще не стосуються України, тому що не вироблено достатньої і дієвої системи вексельного процесуального права. А віднесення цих проблем до цивільного законодавства не сприяє ні справедливості, ні надійності та швидкості задоволення вимог векселедержателів.
Джерелами вексельного права є форми, в яких виникають, діють і припиняють свою дію норми вексельного права [12, 17]. їх основою стали спочатку звичаї, потім закони і звичаї, а нині - лише вексельний закон, який закріпив їх у судовій практиці і став єдиним джерелом вексельного права. Ось чому, на нашу думку, положення вексельного закону не можуть бути усунуті, замінені чи їхня дія припинена іншими формами. Вексельний закон залишається сам у собі і сам себе пояснює. Йому властивий прецептив- ний (настановчий) характер, який виключає інакше тлумачення норм і вказує на особливі правила: заборонене все, що не дозволене. Настановчий характер вексельного закону означає відсутність вільного судового або якогось іншого тлумачення [13, 213]. Допускається лише тлумачення самого вексельного факту, тобто встановлення тих або тих його ознак.
Слід зазначити, що вексельне право в зарубіжних країнах є складовою торговельного права.
Німецьке цивільне укладення [14] взагалі не згадує про векселі. У Цивільному кодексі Франції [15] вони згадуються лише один раз в аспекті спільного майна подружжя. Навпаки, у торговому (комерційному) кодексі містяться численні спеціальні положення про векселі. Існують у зарубіжних країнах також спеціальні вексельні закони.
Німецьке торгове укладення (НТУ) [16] містить положення про векселі у розділах, що стосуються повноважень на ведення справ, складання балансу та ін. НТУ оперує поняттям комерційних ордерних документів. У § 363 установлюється, що документи про видачу грошей, видані комерсанту без вказівки в них, що виконання поставлене в залежність від зустрічного виконання, можуть бути передані за допомогою індосаменту, якщо вони говорять "за наказом". Щодо форми індосаменту, легітимації власника і перевірки легітимації, а також щодо зобов'язання власника по видачі документа передбачене застосування, відповідно, розпоряджень статей 11-13, 36, 74 Вексельного закону.
Французький комерційний кодекс (ФКК) [17] включає розділ про векселі, норми якого багато в чому збігаються з нормами Женевських конвенцій, але містять також додаткові розпорядження, що мають значення для внутрішніх відносин у державі. У ФКК включені правові норми про комерційні векселі, зокрема кодекс, що містить книгу V "Про комерційні цінні папери і про забезпечення", в якій вміщено такі норми: про складання і форму переказних і простих векселів, покриття, індосамент, акцепт, аваль та інші, які визначають правовий режим комерційних векселів з урахуванням міжнародно-правових норм Женевських конвенцій.
Показово, що книга також містить розділ II "Про покриття", у якому передбачено, що векселедавець чи той, у чиїх інтересах видається переказний вексель, повинен надати покриття. За векселедавцем, що видає вексель в інтересах іншої особи, зберігається особиста відповідальність, але лише перед індосантами і векселедержателем. Вважається, що покриття є, якщо до моменту настання терміну платежу за переказним векселем той, кому він пред'являється, є боржником векселедавця чи того, у чиїх інтересах він виданий, у розмірі суми, не менше тієї, що зазначено в переказному векселі. Право власності на суму покриття переходить на наступних власників переказного векселя внаслідок закону. Акцепт припускає покриття. Він є доказом у відносинах індосантів. Незалежно від наявності чи відсутності акцепту, винятково на векселедавцеві лежить обов'язок довести, у випадку заперечення, що ті, на кого вексель був виписаний, на момент настання терміну платежу мали відповідне покриття; в іншому випадку відповідальність за покриття покладається на нього, навіть якщо протест був здійснений після встановлених термінів (стаття 511-7).
Вексельний закон Німеччини [16] такої вимоги не містить. У Німеччині правовий режим векселів визначається Вексельним законом Німеччини, що розглядає вексельне зобов'язання як абстрактне грошове зобов'язання, через що не може бути зв'язане вимогою якого-небудь забезпечення.
Разом з тим на практиці і у Франції, й у Німеччині в обігу містяться і фінансові, і товарні векселі. Це зумовлено, в першому випадку, тим, що запозичена з німецького законодавства абстрактність вексельного зобов'язання закріплена в Женевських конвенціях, до якої приєдналася і Франція, у другому випадку, тим, що обіг товарних векселів може здійснюватися і без законодавчих гарантій їх товарного чи грошового покриття, тобто на умовах абстрактності вексельного зобов'язання.
Таким чином, у західноєвропейській практиці використовуються векселі у формі як товарних (покритих), так і фінансових (непокритих) векселів.
Проведений аналіз зарубіжного досвіду дозволяє зробити такі висновки, які доцільно використовувати у подальшій правотворчості українському законодавцю.
У жодному разі не беручи під сумнів необхідність жорсткого виконання міжнародних зобов'язань, слід мати на увазі, що можливе встановлення національних особливостей правового режиму простих і переказних векселів, які не суперечать українському вексельному законодавству. Слід враховувати, що Женевські конвенції, до яких приєдналася Україна, розроблялися майже століття тому, відтоді суспільні відносини зазнали суттєвих змін, досяг нового етапу розвитку фондовий ринок, сформувалася нова інституційна структура з його обслуговування й виникла потреба більш ґрунтовного державного контролю за дотриманням суспільного господарського порядку у цій сфері.
Отже, ті гарантії дотримання приватних інтересів, які задовольняли століття тому, часто виявляються недостатніми у сучасних умовах. До того ж на цей час сформувалася чітка потреба дотримання не лише приватних, а й публічних інтересів у сфері господарювання, оскільки в умовах сучасної складноорганізованої економіки від зловживань на ринку страждає надзвичайно широке коло учасників суспільного виробництва, а не тільки інша сторона вексельного зобов'язання, врешті-решт страждає економіка в цілому, інтереси держави. Тому стають актуальними питання підвищення гарантій дотримання інтересів учасників вексельного зобов'язання та налагодження сучасних механізмів їх захисту. Тому доцільно вести мову про подальше поширення на векселі законодавства про цінні папери та державне регулювання ринку цінних паперів, захист права потенційних інвесторів на інформацію, запровадження системи публічно-правового захисту від підробки векселів, починаючи з реєстрації власників векселів у системі реєстру власників іменних цінних паперів, тощо. Окремі елементи розвитку у цьому напрямі спостерігаємо у зарубіжному праві, яке описувалося вище, причому як країн англосаксонської системи права, так і країн, пов'язаних ратифікацією Женевських конвенцій.
Слід зауважити, що нарощення елементів захисту публічних інтересів, так само як і приватних інтересів потенційних інвесторів, свідчить на користь публічного характеру вексельного зобов'язання як відкритої системи відносин, що постійно змінює свою структуру в процесі динамічного розвитку.
Елементи публічного характеру вексельного зобов'язання можна побачити вже в нормах Женевських конвенцій, на противагу англо-американ- ській системі вексельного права, яка не містить таких прикладів. Наприклад, трасант, виставляючи вексель, може скласти з себе відповідальність за акцепт, але будь-які застереження з метою складання з себе відповідальності за платіж вважаються ненаписаними. Цим гарантується інтерес і потенційних векселедержателів. Як зазначалося, за англо-американським вексельним законодавством трасант має право скласти з себе відповідальність і за акцепт, і за платіж.
Ще один приклад. За Женевським Уніфікованим вексельним законом виявлені фальшиві підписи або підписи недієздатних і вигаданих осіб не позбавляють дієздатності підписів інших векселезобов'язаних осіб, тому добросовісна оплата платником такого векселя законному держателю є правильною. Англо-американське законодавство, навпаки, передбачає, що підроблений або неповноважний індосамент визнається повністю недійсним, а внаслідок цього власник такого векселя не є законним векселедержателем, тому сплата йому вексельної суми не позбавляє платника від його вексельного зобов'язання. Як бачимо, у континентальній системі перевага надається публічно-правовій складовій вексельного зобов'язання, а в англо-американській системі йдеться про приватноправові аспекти.
Зазначене вище свідчить на користь тлумачення вексельного зобов'язання на сучасному етапі як публічного зобов'язання.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.  Демківський А. В. Сучасний вексельний обіг : навч. посіб. - К., 1996. - 137 с.
2.  Добрынина Л. Ю. Основные проблемы развития вексельного права в России на современном этапе : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. - Екатеринбург, 1997. - 205 с. - Библиогр.: с. 187-205.
3.  Банковская система России / Л. И. Абалкин, Г. А. Аболихина, М. Г. Адибеков и др. - М., 1995. - Кн. 2. - 763 с. - (Настольная книга банкира).
4.  Беляков М. М. Вексель как важнейшее платежное средство. - М., 1992. - 143 с.
5.  Рукавишникова И. В. Гражданско-правовая природа векселя (Сущность и ее влияние на проблему основания возникновения вексельных обязательств) : дис. ... канд. юрид. наук : спец.
12.0. 03. - Ростов н/Д, 1998. - 217 с. - Библиогр.: с. 198-217.
6.  Вишневский А. А. Вексельное право. - М., 1996. - 272 с.
7.  Иванов Д. Л. Вексель. - 2-е изд. - М., 1994. - 111 с.
8.  Мороз Ю. Н. Вексельное дело. - К., 1996. - 470 с.
9.  Львов О. М. Вексель как средство платежа и кредита и его практическое применение. - СПб.,
1995.
10.  Волохов А. В., Равкин Д. А. Вексель и вексельное обращение в России. - М., 1994.
11.  Малюк В. Вексель в Україні. - К., 1997. - 318 с.
12.  Макеев А. В. Применение векселя в финансово-хозяйственной деятельности. - СПб., 1995. - 52 с.
13.  Вексель и вексельное обращение в России : практ. энцикл. / А. В. Волохов, Л. Г. Ефимова,
В. В. Ильин и др. ; под ред. А. Г. Морозова, Д. А. Равкина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 1997. - 296 с.
14.  Гражданское уложение Германии: ввод. Закон к Гражд. уложению / пер. с нем. ; В. Бергманн, введ., сост.; науч. ред. А. Л. Маковский и др. - 2-е изд., доп. - М., 2006. - Кн. 1. - 816 с. - (Серия "Германские и европейские законы").
15.  Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. с фр. В. Захватеева ; отв. ред. А. Довгерт. - К., 2006. - 1008 с.
16.  Wechselgesetz. Ausfertigungsdatum: 21.06.1933.Stand:Zuletzt geändert durch Art. 156 G v. 19.4.2006 I 866 (BGBl. I S. 866) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bmj.bund.de/.
17.  Коммерческий кодекс Франции 2000 г. : словарь-справочник / комментарии В. Н. Захватаева, предисл., пер. с фр., доп. - М., 2008. - 1272 с.
REFERENCES
1.  Demkivskyi A. V. Suchasnyi vekselnyi obih [The Current Circulation of Bills], Kyiv, 1996, 137 p.
2.  Dobrynina L. Yu. Osnovnye problemy razvitiya vekselnogo prava v Rossii na sovremennom etape [Major Problems of the Bill of Exchange Law in Russia at the Present Stage], Ekaterinburg, 1997, 205 p., Bibliogr.: pp. 187-205.
3.  Bankovskaya sistema Rossii [Russian Banking System], Moscow, 1995, Book 2, 763 p.