По-перше, необхідно констатувати, що в СК України прямо передбачено три види таких договорів (ч. 2 ст. 109, ст. 189, ч. 2 ст. 93 СК України), які за своїм змістом певною мірою "перехрещуються" між собою.

По-друге, принципової різниці у змісті таких договорів не може існувати. Наприклад, в ч. 2 ст. 109 СК України сказано, що подружжя при розірванні шлюбу може укласти нотаріальний договір, в якому буде визначено розмір аліментів. Однак це не означає, що сторони не можуть включити в такий договір і інші умови, пов'язані із сплатою аліментів, наприклад, умови щодо порядку, форми та строків сплати.

По-третє, різниця між вказаними договорами може стосуватися не їх змісту, а конкретних умов, за яких договори укладаються. Так, якщо договір укладає подружжя, яке за спільною заявою хоче розірвати свій шлюб, то сторони керуються ч. 2 ст. 109 СК України. Якщо мова йде про батьків дитини, які ніколи не перебували у шлюбі, або, навпаки, перебувають у шлюбі і не бажають його розривати, то ці особи при укладенні договору звертаються до ст. 189 СК України. Нарешті, подружжя або наречені, можуть включити положення про сплату аліментів у свій шлюбний договір.

9. Передбачений в ч. 2 коментованої статті договір подружжя щодо сплати аліментів на дитину при розірванні шлюбу не може містити положень, які б суперечили інтересам дитини. Тому сторони не можуть включити в нього умови, згідно з якими той з батьків, хто проживає окремо від дитини, відмовляється від свого права на звернення до суду за захистом інтересів дитини або від права вимагати в майбутньому стягнення аліментів на утримання дитини. Батьки не можуть передбачити в договорі розмір аліментів, менший у порівнянні з тим, що передбачений в законі (ч. 2 ст. 182 СК України).

Договір подружжя про утримання дитини (на відміну від договору про виховання) має бути нотаріально посвідчений. Нотаріус перевіряє зміст договору та за наявності в ньому умов, що суперечать інтересам дитини (якщо батьки відмовляться внести в нього відповідні зміни), не посвідчить такий договір.

10. З аналізу коментованої статті випливає, що подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу може укласти два види договорів. Умовно їх можна визначити як: а) договір про виховання та б) договір про утримання дитини. Однак не буде суперечити закону і поєднання умов вказаних договорів. Сторони можуть скласти єдиний договір про виховання та утримання дитини після розірвання шлюбу. З урахуванням того, що в такому договорі будуть міститися умови про сплату аліментів на дитину, він підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

11. Навіть після звернення подружжя до суду із спільною заявою про розірвання шлюбу закон надає їм можливість зберегти сім'ю. Протягом місяця від дня поданні до суду заяви про розірвання шлюбу сторони мають право її відкликати. Якщо сторони не скористаються цим шансом, то після закінчення одного місяця від дня подачі заяви суд постановляє рішення про розірвання шлюбу (ч. 4 ст. 109 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що:

а) заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка;

б) після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права дружини та чоловіка;

в) після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права їхніх дітей.