Такий очевидний незбіг норм СК України може спричинити негативні наслідки і призвести до порушення прав учасників сімейних відносин. Крім того, виникають питання суто процедурного плану, оскільки не зовсім зрозуміло, як саме має реагувати орган РАЦС на заяву чоловіка, який хоче визнати батьківство щодо майбутньої дитини жінки, з якою він у шлюбі не перебуває і яка перебуває у шлюбі з іншою особою у той час, як ця особа (чоловік цієї жінки) не має права на невизнання свого батьківства. Це питання залишається відкритим.

8. Згідно із ч. 4 коментованої статті кожен з подружжя має право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою. На відміну від ч. 3 ст. 110 СК України в цьому випадку мова йде про визнання батьківства іншою особою щодо народженої дитини. Відповідно до ч. 3 ст. 122 СК України дружина та чоловік мають право подати до державного органу РАЦС спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини. Це можливо лише за умови одночасного подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

Цей момент безпосередньо пов'язаний із питанням про розірвання шлюбу. Для того, щоб чоловік або дружина могли звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу протягом одного року після народження дитини, необхідно, щоб: а) чоловік разом із дружиною подав заяву про невизнання себе батьком дитини; б) інший чоловік подав разом з жінкою заяву про визнання ним батьківства відносно народженої дитини. Зазначені заяви подаються до органу РАЦС.

На підставі заяви жінки та чоловіка, які не перебувають між собою у шлюбі, державний орган РАЦС вносить відповідні зміни в Книгу реєстрації народжень і видає нове Свідоцтво про народження (ст. 134 СК України). Таке свідоцтво буде підтвердженням того, що чоловік і жінка не мають спільної дитини, і батьком народженої у шлюбі дитини є не чоловік матері, а інша особа. З врахуванням цього виникає можливість для звернення дружини або чоловіка до суду з позовом про розірвання шлюбу.

9. Аналогічні наслідки виникають і у випадку судового оспорювання батьківства (ст. 136 СК України). Якщо за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини, вважається, що чоловік не є батьком дитини (ч. 4 ст. 110 СК України). У зв'язку із цим кожен з подружжя може звертатися до суду з позовом про розірвання шлюбу.

10. Ініціатором розірвання шлюбу в переважній більшості випадків є один з подружжя. Однак до суду може звернутися і опікун особи, яка була визнана недієздатною. Відповідно до ч. 5 ст. 110 СК України опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Ця норма певною мірою співвідноситься із п. 2 ч. 1 ст. 107 СК України. В ній, зокрема, передбачається, що шлюб з особою, визнаною судом недієздатною, розривається державним органом РАЦС. Такий адміністративний (несудовий) порядок застосовується лише до випадків, коли шлюб розривається на вимогу того з подружжя, який є дієздатним. Якщо ж розірвання шлюбу ініціює опікун недієздатної особи, то розірвання шлюбу здійснюється виключно судом в порядку позовного провадження.