На нашу думку, ідея з перевіркою адреси відповідача реалізована невдало. Вона призводить до ускладнення процесу на стадії відкриття провадження, збільшення витрат (пошта, підготовка запитів, конверти) та не сприяє швидкому вирішенню справи. На нашу думку, перевірку адреси доцільно було б робити, якщо повернулася повістка, направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Окрім того, з метою економії бюджетних видатків та скорочення строків розгляду справи доцільно було надати суду доступ до баз даних (реєстрів) з відомостями про реєстрацію місця проживання (перебування) фізичних осіб. Так, як це зроблено щодо фізичних осіб – підприємців (ст. 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців").

7. Частина 4 коментованої статті встановлює часові рамки вирішення судом питання про відкриття провадження у справі. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує (шляхом постановлення ухвали) не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду. Цей строк обчислюється не з дня передачі матеріалів конкретному судді, а з дня їх надходження до суду. Днем надходження матеріалів до суду вважається дата їх реєстрації в канцелярії суду.

Якщо позовна заява залишалася без руху, питання про відкриття провадження чи відмову в цьому вирішується протягом трьох днів з дня закінчення строку, встановленого для усунення недоліків

Якщо суд звертався із запитом про встановлення зареєстрованого місцезнаходження фізичної особи – відповідача, питання про відкриття провадження чи відмову в цьому вирішується не пізніше наступного робочого дня після отримання судом інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

8. Про відкриття провадження або відмову у відкритті провадження суддя виносить ухвалу. Зміст ухвали про відкриття провадження у справі повинен відповідати вимогам ч. 4 коментованої статті, зокрема, в ухвалі повинні бути зазначені такі обов‘язкові елементи: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред´явлено позов;  3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Ухвалою про відкриття провадження можуть вирішуватися також додаткові питання, пов‘язані із підготовкою справи до розгляду: пропозиція позивачеві уточнити позовні вимоги; надати докази; надати оригінали письмових доказів суду для огляду; обґрунтувати підвідомчість чи підсудність справи; про виклик свідків, якщо про це було заявлено відповідне клопотання; про особисту участь позивача чи відповідача; про обов‘язкову явку представників; про залучення до участі у справі перекладача, спеціаліста, органу опіки та піклування; про направлення копії позовної заяви прокурору для вирішення питання про вступ у справу.  

Вирішення цих питань однією ухвалою відповідає принципу процесуальної економії та не порушує нічиїх прав та інтересів.

Ухвалою про відкриття провадження у справі не можуть вирішуватися питання, для яких встановлено спеціальний порядок вирішення (наприклад, в судовому засіданні, з викликом сторін), які потребують окремого оформлення, а також ті питання, ухвали з яких можуть оскаржуватися. 

9. Ухвала про відмову у відкритті провадження містить такі реквізити: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред´явлено позов;  3) зміст позовних вимог; 4) встановлені судом обставини, що перешкоджають відкриттю провадження та є підставою для відмови у цьому з посиланням на відповідну норму ст. 122 ЦПК; 5) вказівка про негайне надсилання копії ухвали, позовної заяви та додатків позивачеві; 6) порядок та строки оскарження ухвали. 

Якщо суддя дійшов висновку, що в  частині одних вимог провадження слід відкрити, а в частині інших – відмовити у відкритті, постановляється одна ухвала, якою вирішуються ці питання. В цьому випадку ухвала повинна містити реквізити, передбачені ч. 5 коментованої статті щодо вимог, за якими провадження відкривається, а щодо інших вимог -  передбачати обґрунтування висновку суду про відмову у відкритті провадження. Необхідно зазначити, що таку ухвалу може бути оскаржено лише в частині відмови у відкритті провадження.  

10. Відмова у відкритті провадження перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом. Йдеться не про будь-які суди, а про суд, який вирішив питання про відмову у відкритті провадження та інші суди відповідної спеціалізації. Якщо суд відмовив у відкритті провадження з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, то це означає, що справа може бути розглянута відповідним спеціалізованим судом: адміністративним чи господарським судом, але не може розглядатися жодним іншим загальним судом.

11. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно (на наш погляд у той самий день) надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Слід звернути увагу, що до суду не завжди звертається сам позивач. Позовну заяву може подати його представник. Або ж в його інтересах до суду може звернутися прокурор чи інша особа, яка за законом має таке право. Проте, як зазначено у коментованій нормі, у разі відмови у відкритті провадження у справі позовна заява повертається саме позивачеві. На нашу думку, це нелогічно, оскільки позивач не ініціював звернення до суду. Тому правильним було б повертати позовну заяву з додатками тій особі, яка її подала до суду, а не позивачеві. До внесення змін до закону, ухвалу слід направляти безпосередньо позивачеві або вручати її представнику за його клопотанням.

12. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження не надсилається відповідачеві. Тому він взагалі може й не знати про те, що така позовна заява подавалась. На нашу думку, це не правильно. Відмова у відкриті провадження є перешкодою для повторного звернення з таким самим позовом. Тому вона має значення не лише для позивача, але й для відповідача. Останній, захищаючись проти позову, може, зокрема, покликатися на відмову у відкритті провадження в тотожній справі, що мала місце раніше. Особа має право знати, що до неї було подано позов. Сам факт звернення позивача до суду може впливати на стосунки між сторонами, на їх поведінку. Слід згадати також і про принцип рівності сторін, який, серед іншого, полягає також і в рівності прав на доступ до інформації. Усе це свідчить про необхідність змін коментованої норми та встановлення обов‘язку суду надсилати копії усіх процесуальних документів (зокрема ухвали про відмову у відкритті провадження) усім особам, які беруть участь у справі.

13. Ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена лише з мотивів недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Якщо апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження подана з інших мотивів, ніж порушення підсудності, то суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (ч. 2 ст. 293 ЦПК). Заперечення на таку ухвалу можуть наводитися в апеляційній скарзі на рішення суду.

Можливість оскарження ухвали про відкриття провадження активно використовується стороною, яка зацікавлена затягнути судовий розгляд. Адже оскарження такої ухвали є перешкодою для розгляду справи по суті. Апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження з мотивів підсудності може подати як позивач, так і відповідач.

Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. До апеляційної скарги слід додавати усі матеріали, які подавалися суду першої інстанції, який відмовив у відкритті провадження, оскільки вони в суді першої інстанції не залишаються.

Оскаржити таку ухвалу може позивач особисто, особа, яка зверталася до суду від його імені або в його інтересах (наприклад, прокурор). На нашу думку, скаргу може подати також відповідач, оскільки жодних винятків із загального правила, передбачено ст. 292 ЦПК для цього випадку не встановлено. 

14. У разі відмови в прийнятті позовної заяви (заяви, скарги) документи справи підшиваються в такій послідовності: ухвала про відмову в прийнятті позовної заяви (заяви) та повернення позивачеві (заявникові) позовної заяви (заяви); конверт, у якому надійшла позовна заява (заяви); копія супровідного листа щодо надіслання позивачеві (заявникові) ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (заяви) разом з позовною заявою (заявою) та всіма доданими до неї документами; інше листування (у хронологічному порядку).