1.  Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження.

2.  Інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам.

3. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.

4. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону.

1. Коментована стаття встановлює обов'язок зазначати на виробі, що є товаром, чи його упаковці країну походження виробу (товару), якщо він є предметом імпорту чи експорту. За такого використання назва країни виконує функцію об'єкта правової охорони, що має узагальнену назву "зазначення походження" згідно із статтею 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності [44].

Інформація про країну походження виробу дає можливість споживачеві мати більш повне уявлення про якість виробу. Крім того, вона застосовується для вжиття тарифних і нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики та на підставі критеріїв, встановлених новим Митним кодексом України, що набрав чинності з 1 січня 2004 р. [33] Зокрема, за статтею 277 цього Кодексу країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці.

Порядок визначення країни походження товару встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України" [231].

2. Частина друга коментованої статті встановлює загальні вимоги щодо нанесення на виріб (упаковку) інформації про країну його походження. Ця інформація має знаходитися на доступному для споживача місці, а спосіб її нанесення повинен відповідати вимогам нормативних актів. Як правило, країна походження товару зазначається на етикетці (упаковці) виробу в адресі його виробника. Однак, з метою підкреслення особливої якості виробу як кращого національного досягнення та звернення на це уваги споживача, вона може бути зазначена окремо, в тому числі опосередковано, наприклад, "Виготовлено в Україні" на національній гордості - космічній ракеті "Зеніт" або "Swiss" ("швейцарський") на годиннику.

3. Згідно зі статтею 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Зокрема, не допускається недобросовісна конкуренція, одним з проявів якої є використання оманливих чи неправильних зазначень походження товарів. Частиною третьою коментованої статті це правило конкретизується через заборону застосування напису "Виготовлено в Україні" або його змістової аналогії щодо товарів іноземного походження.

4. Вимоги коментованої статті є спеціальними нормами щодо маркування продукції суб'єктами господарювання та забезпечення її належної якості і стосуються головним чином права споживачів на достовірну інформацію про походження товарів.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" [106] здійснення державного нагляду за додержанням норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності покладено на центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики, його територіальні органи, а також інші спеціально уповноважені органи. Відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2003 р. № 225/2003 [45] таким спеціальним центральним органом виконавчої влади є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Основним завданням його є також здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Інші спеціально уповноважені органи покликані контролювати дотримання вимог коментованої статті в окремих сферах господарської діяльності. Наприклад, спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів, у тому числі дотримання вимог щодо їх маркування, є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з підпорядкованими їй територіальними державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів.