Стаття 161. Речі і документи, до яких заборонено доступ 1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;

2) об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обмін\

інформацією.

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (ч. 1 ст. 45 КПК). Адвокат також є представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 63 КПК).

2. Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності, адвокат повинен зберігати адвокатську таємницю (Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 р.). У ст. 9 Правил адвокатської етики наголошується на тому, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Одна із гарантій адвокатської діяльності полягає у тому, що забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами. Тому сторони кримінального провадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудо-вого розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про надання тимчасового доступу до листування або інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

3. Європейський суд з прав людини поширює свою позицію про неухильне забезпечення спілкування адвоката зі своїм клієнтом на будь-які способи такого спілкування: листування, телефонні розмови тощо. Це було підтверджено у справі "Кемпбелл проти Сполученого Королівства", у якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті і перечитані персоналом в'язниці.