Юридичним критерієм "чистоти" ґрунтів є нормативи гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) шкідливих речовин у ґрунті та нормативи гранично (Закон: "максимально") допустимих рівнів (далі - ГДР) радіоактивного забруднення грунтів (ст. 31 ЗУ "Про охорону земель"). Ці нормативи на сьогодні мають санітарно-гігієнічне спрямування і виступають у якості складової санітарного законодавства. Захисту від радіаційного забруднення присвячено норми ст.ст. 2 та З ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991, а також Норми радіаційної безпеки України, затверджені Наказом Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 №62 (НРБУ-97):173. Охороні земель від забруднення слугує нормування внесення пестицидів та мінеральних добрив у Грунт як важливий елемент технологічних правил і регламентів застосування агрохімікатів"4, вимоги до якості добрив, які встановлюються численними стандартами (див., наприклад, ОСТ 1028-86. "Добрива мінеральні. Застосування при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією. Загальні вимоги").

Слід відзначити, що в Росії з 1995 р. відмовилися від єдиних ГДК і запровадили систему нормативів, диференційованих залежно від деяких фізико-хімічних та фізичних властиво­стей ґрунтів"5. Такий підхід видається цілком вірним.

ЗУ "Про охорону земель" (ст. 37 та ін.) передбачає систематичне агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення, яке повинно забезпечити постійний контроль за станом забруднення.

В Україні запроваджуються міжнародні стандарти у сфері охорони ґрунтів від забруднення. Наприклад, на основі відповідного міжнародного стандарту прийнято національний стандарт України ДСТУ ISO 11074-1:2004 "Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона Грунтів""6 (неофіційний текст наведено на компакт-диску, що додається).

Захист земель від засолення здійснюється шляхом вапнування кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів хімічними меліорантами (пиловидними та слабко пиловими хімічними меліорантами377), застосування яких нормується відповідними стандартами, наприклад, ГОСТ 14050-93378 (вапнякового борошна), ТУ 10-11-428-87™ (місцевих вапнякових добрив), ТУ 118-08-428-83» (фосфогіпсу) тощо.

Захист від заростання бур´янами. Новітнє законодавство України обходить стороною питання боротьби із бур´янами. Свого часу зміст обов´язку щодо боротьби з бур´янами був визначений актами колишньої УРСР: Указом Президії ВР УРСР "Про посилення боротьби з бур´янами" від 26.04.1962, постановою РМ УРСР "Про посилення боротьби з бур´янами" від 11.05.1962 №531, якою були затверджені Правила по боротьбі з бур´янами. Зазначені Правила, зокрема, передбачали проведення таких заходів для знищення бур´янів, як забез­печення високої агротехніки вирощування сільгоспкультур, впровадження механізованого обробітку посівів просапних культур у двох напрямках, лущення стерні та зяблевої оранки, обов´язок застосовувати на посівах просапних культур боронування, застосовувати хімічні засоби боротьби з бур´янами, забезпечувати при збиранні хлібів окреме збирання насіння бур´янів тощо. Проте ще у 1985 році обидва акти були визнані такими що втратили чинність "у зв ´язку з прийняттям кодексу УРСР про адміністративні правопорушення". Внаслідок цього у правовому регулюванні утворилася прогалина. Таким чином, "боротьба з бур´янами" перетворилася на оціночне поняття, для з´ясування змісту якого можливе, на наш погляд, і звернення до Правил по боротьбі з бур´янами, що вміщені у вже нечинному акті.

Важливе значення для збереження корисних властивостей ґрунтів має встановлення нормативів тиску рухомої техніки на ґрунти. Відповідно до ч. З ст. 34 ЗУ "Про охорону земель", "´[використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється". На сьогодні такі нормативи встановлені ГОСТ 26955-86 "Техника сельскохозяйственная мобильная. Норми воздействия движителей на почву"ш. Нормативи встановлюються в залежності від типу агрегату, типу ґрунту та його вологості. Механізм реалізації нормативів забезпечується також положеннями ГОСТ 26954-86 "Техника сельскохозяйственная мобиль­ная. Метод определения максимального нормального напряжения в почве"ш. Неофіційні тексти зазначених документів наведені на компакт-диску, що додається.

До пункту "г". Меті збереження природних водно-болотних угідь слугують загальні положення водного та земельного законодавства щодо охорони і використання земель водного фонду. Також водно-болотні угіддя підлягають спеціальній охороні відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, підписаної в Рамсарі 02.02.1971 (із поправками згідно з Паризьким протоколом від 3.12.1982 і Ріджинськими поправками від 28.05.1987; Україна бере участь у Конвенції - див. Закон від 29.10.1996).

На виконання Конвенції в Україні прийнято ПКМ від 23.11.1995 №935 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення" та від 29.08.2002 №1287 "Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення", а також Наказ Мінекоресурсів України від 27.12.2002 №524 "Про затвердження Структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення".

Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів досягається в процесі здійснення планування використання земель (насам­перед у межах населених пунктів, де планувальною документацією можуть визначатися естетичні вимоги до будівель, огорож, дорожнього покриття тощо), за допомогою здійснення контролю за санітарним станом населених пунктів тощо. Спеціальне правове регулювання даної складової охорони земель відсутнє.

До пункту "ґ". Питанням охорони та збереження ландшафтів присвячено ГОСТ 17.8.1.02-88 "Охрана природи. Ландшафтн. Классификация". Крім того, Україною ратифіковано Європейську ландшафтну конвенцію ЗУ №2831-IV від 07.09.2005р, що також накладає на суб´єктів земельних відносин зобов´язання щодо попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів.

До пункту "д". Під консервацією угідь розуміється припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров´я. Порядок проведення консервації земель розкрито в Порядку консервації земель, затвердженому Наказом Держкомзему України від 17.10.2002 №175. Додатково див. коментар до норм глави 28 ЗКУ.

До частини другої. Порядок охорони земель окрім норм ЗКУ також визначено ЗУ "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням і охороною земель".