У ч. 2 ст. 182 СК України закріплене загальне правило: мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виняток з цього правила складають випадки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України).

Поняття прожиткового мінімуму визначене в Законі України № 2017-Ш "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5.10.2000 р.1 як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється щороку, на 2007 рік він становив на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні (ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 p. № 489-V).

Положення, закріплене в ч. 2 ст. 182 СК України, вказує на два моменти. По-перше, суд у своєму рішенні з врахуванням передбачених у законі обставин визначає розмір аліментів. По-друге, суд зазначає в рішенні, що при стягненні аліментів щомісячна сума платежів не може бути меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апеляційні суди нерідко скасовують рішення судів першої інстанції через те, що в резолютивній частині не міститься посилання на мінімальний розмір аліментів. Це пояснюється тим, що відсутність такого посилання може спричинити порушення майнових прав дитини, зниження розміру аліментів, що стягуються на її користь, нижче мінімуму, що передбачений законом. Якщо частка заробітку (доходу) платника аліментів реально буде складати суму, що є меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти будуть стягуватися в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а не в сумі, яка складає відповідну частку фактичного заробітку (доходу) платника аліментів.

Рішенням суду з відповідачки стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісяця до повноліття дочки.

В апеляційній скарзі поставлене питання про скасування рішення суду першої інстанції й стягнення аліментів у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму. Апеляційним судом установлено, що дочка перебуває на повному утриманні позивача й проживає разом з ним. Відповідачка відмовляється в добровільному порядку надавати утримання дитині.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд, визначаючи розмір аліментів у частині від заробітку матері дитини, обґрунтовано стягнув аліменти в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісяця з урахуванням вимог ст. 183 СК України. Разом з тим, приймаючи рішення, суд повинен був у резолютивній частині позначити вимоги ч. 2 ст. 182 СК України.

Колегія суддів апеляційного суду вирішила апеляційну скаргу задовольнити частково. Доповнити резолютивну частину рішення словами, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України. Іншу частину рішення залишити без змін.

 Важливо зазначити, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" 15.05.2006 р).

7. Раніше в законодавстві передбачалися підстави для зменшення судом мінімального розміру аліментів, які стягуються на одну дитину (ч. 2 ст. 82 КпШС України). У юридичній літературі вказується, що й тепер за наявності особливих умов аліменти можуть бути присуджені судом у меншому розмірі, а право суду відступити від нової нижньої межі фактично встановлено частиною 3 статті 184 СК України. Поряд із цим відзначається, що доти, поки відсутній законодавчий механізм можливого зменшення розміру аліментів "нижче нижньої межі", суди при рішенні конкретної справи про стягнення аліментів можуть присудити аліменти в меншому розмірі, керуючись засадами справедливості, сумлінності й розумності.

З такою думкою важко погодитися. Можливість присудження судом аліментів, розмір яких був нижче мінімального, була виправданою, оскільки за старим законодавством розмір аліментів, присуджуваних на одну дитину, чітко фіксувався в законі. Тепер, коли визначення розміру аліментів повністю передане на розсуд суду, встановлення жорсткої мінімальної межі є необхідним з метою забезпечення прав й інтересів дітей. Крім того, у новому СК України закріплена норма, що передбачає обов'язок держави по утриманню малолітніх і неповнолітніх дітей, що відсилає до спеціального законодавства, яке визначає механізм виконання державою зазначеного обов'язку. Суд може визначити розмір аліментів на дитину менш мінімального розміру тільки у випадку, зазначеному в ч. 3 ст. 184 СК України, і тоді дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів й 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

8.   У чинному законодавстві, як і раніше, не встановлюється максимального розміру аліментів на одну дитину. Така необхідність може пов'язуватися з тим, що в умовах різкого майнового розшарування суспільства заможні батьки змушені виплачувати кошти у розмірі, фактично достатньому на утримання не тільки дитини, але й інших осіб. З відмовою від фіксованих у законі аліментних часток необхідність у встановленні максимального розміру аліментів відпала. Суд, визначаючи в кожному конкретному випадку розмір коштів, що підлягають виплаті на утримання дитини, виходить із того, що він має бути достатнім, з огляду на її потреби, і разом з тим розмірним, враховуючи мету аліментного зобов'язання.

Максимальний розмір аліментів не варто змішувати з максимальним розміром відрахувань із заробітної плати по виконавчих документах у випадку стягнення аліментів, що визначений у законодавстві. Максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 p. № 606-IV2, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 p.). Разом з тим суди орієнтуються на зазначену норму при визначенні у своїх рішеннях розміру аліментів.

Рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнені аліменти в розмірі 300 грн. щомісяця.

В апеляційній скарзі відповідач указує, що відповідно до довідки про доходи його оклад становить усього 300 грн., у зв'язку із чим надання ним утримання дитині в розмірі, визначеному рішенням суду, неможливо.

При визначенні розміру аліментів апеляційний суд урахував відповідно до ст. 182 СК України матеріальне становище відповідача: наявність у нього заробітку, згідно довідок, виданих з місця роботи, і те, що розмір стягуваних аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати боржника. Апеляційний суд задовольнив скаргу частково, зменшивши розмір аліментів з 300 до 220 грн., з огляду на розмір прожиткового мінімуму, необхідного для дитини, віком 13 років.