Таким чином, якщо аліменти на дитину виплачуються за договором, зазначена в законі санкція не застосовується до несправного платника аліментів, якщо про це немає прямої вказівки в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Батьки можуть встановити в договорі про сплату аліментів відповідальність за його порушення у вигляді неустойки. У випадку невиконання одним з батьків свого обов'язку за договором неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 p.).

Якщо сторони не визначили цього питання в договорі, очевидно, можуть застосовуватися відповідні норми ЦК України, які визначають Наслідки порушення грошового зобов'язання (ст. 8 СК України). Так, в ч. 6 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

9. В СК України не передбачена можливість стягнення збитків за прострочення сплати аліментів, що стягуються за рішенням суду. Відповідно до ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. У юридичній літературі пропонується закріпити в СК України відповідальність за прострочення виконання аліментного зобов'язання також у вигляді відшкодування збитків, у частині, яка не покрита неустойкою, але тільки реальних, тому що аліменти стягуються не для одержання доходів, а для забезпечення існування певної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК РФ одержувач аліментів вправі стягнути з особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, і а винна в несвоєчасній сплаті аліментів, всі заподіяні простроченням виконання аліментних зобов'язань збитки в частині, що не покрита неустойкою.

Дійсно, одержувач аліментів нерідко зазнає збитків у разі прострочення сплати аліментів. Такі збитки можуть виникати внаслідок дій самого одержувача аліментів, які він змушений вчиняти для забезпечення дитини в період не надходження аліментних платежів. Одержувач аліментів з метою виторгу коштів може на невигідних для себе умовах продати, закласти майно, укласти договір позики коштів під відсотки тощо. В результаті прострочення сплати аліментів може статися порушення одержувачем своїх зобов'язань за кредитним договором (наприклад, щодо придбання дитячої коляски, комп'ютера, лижного устаткування тощо). У такому випадку він втрачає кошти у розмірі щомісячних внесків, відсотків за час користування кредитом, сум по оплаті послуг банку по оформленню кредиту. У багатьох випадках сума неустойки може виявитися недостатньою, щоб покрити всі понесені одержувачем аліментів збитки у зв'язку з порушення зобов'язання платником. Тому можливість стягнення одержувачем аліментів реальних збитків не повинна виключатися. В договорі про сплату аліментів сторони можуть на свій розсуд визначати форми відповідальності за його порушення. При цьому вони мають виходити з принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України).

10. Відповідно до ч. 2 коментованої статті розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. З окремих випадках суд може повністю або частково звільнити платника навіть від сплати заборгованості (див. ст. 197 СК України та коментар до неї). В нормі зазначено, що суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та сімейний стан платника аліментів. Втім, суд, безперечно, може визнати достатньою для цього підставою обставину, яка стосується тільки матеріального або сімейного стану платника аліментів. Неустойка виконує компенсаційну, поряд з іншими, функцію. Тому матеріальний і сімейний стан одержувача аліментів також необхідно враховувати при зменшенні розміру неустойки. На жаль, в нормі це не передбачено.

11. У разі подання одержувачем аліментів позову про стягнення заборгованості та неустойки платник в свою чергу може подати зустрічний позов про зменшення їх розміру. Норма ч. 2 коментованої статті залишає широкі можливості для судового розсуду. Суд може відмовити в позові про зменшення розміру неустойки, якщо визнає несуттєвими обставини, що заявлені в обґрунтування вимоги.

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення 1174 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів за рішенням районного суду від 27.04.2005 р. Відповідач звернувся із зустрічним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Рішенням міськрайонного суду від 9.02.2006 р. первинний позов задоволений частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В апеляційних скаргах позивачка й відповідач просять скасувати рішення суду й задовольнити їхні позовні вимоги.

Колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу позивачки і залишила без задоволення скаргу відповідача, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи виходить, що за рішенням районного суду від 27.04.2005 р. відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на повнолітнього сина в період його навчання в розмірі 100 грн. щомісяця до досягнення сином 23 років. Виконавчий лист виписаний 3.08.2005 р. За цей час відповідач по 1.02.2006 р. повинен сплатити аліменти в сумі 1100 грн. Відповідач аліменти сплатив частково, має заборгованість у сумі 576 грн. 94 коп. Відповідач є приватним підприємцем, має можливість виплачувати аліменти.

З огляду на зазначені обставини суд прийшов до висновку про те, що позивачка має право на стягнення неустойки (пені) і підстави для звільнення відповідача від сплати аліментів відсутні.

Однак колегія не може погодитися з висновками суду про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. У рішенні суду не наведено доказів матеріального й сімейного стану платника, які можуть бути підставою для такого зменшення. Довідка про доходи відповідача судом до уваги не береться, тому що не відображає дійсного доходу відповідача. Народження дитини у відповідача від іншого шлюбу також не є підставою для зменшення розміру неустойки1.

12. Відповідно до ч. 3 коментованої статті неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Таким чином, закон звільняє неповнолітніх батьків, з вини яких виникла заборгованість, від сплати неустойки. В інших випадках звільнення від сплати неустойки не передбачається.

13. Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена в СК України вперше. Закон регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися законом, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. СК України набрав чинності 1 січня 2004 року. Тому неустойка не може вираховуватися від суми заборгованості, яка виникла за період до 1 січня 2004 р.

14. Крім неустойки певні міри відповідальності можуть бути застосовані до батьків, які ухиляються від виконання обов'язків по утриманню дитини, в майбутньому (ч. 2 ст. 202, ст. 204 СК України). Вказані норми покликані справляти стимулюючий та превентивний вплив на платника аліментів.

Однією із правових гарантій, спрямованих на захист інтересів аліментоуповноваженої особи, є норми Кримінального Кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за злісне ухилення від виконання аліментних обов'язків (ст. ст. 164, 165 КК України).

12. Норми коментованої статті також застосовуються до регулювання відносин щодо утримання між іншими особами, які визначені в СК України (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК України).