До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Коментована стаття зобов'язує особу, що імпортувала або експортувала товар та надала зобов'язання про зворотне ввезення (вивезення), здійснити певні дії, передбачені у зобов'язанні.

У зобов'язанні наголошується на відповідальності, яка покладається на особу, що ввозить (вивозить) товар згідно зі статтями 330, 331, 336, 338, 340, 343, 348, 354, 355 МК, про що особа ознайомлюється і ставить відповідний підпис на зобов'язанні.

Форма зобов'язання передбачена наказом Держмитслужби України від 28.03.2000 р. №173 (у редакції наказу Державної митної служби України від 26.12.2003 р. №918) (див. коментар до ст. 205 МК).

При належному виконанні процедур, що позначають завершення дії режиму, особа, що тимчасово ввезла (вивезла) товари, звільняється від зобов'язань, покладених на неї.

1. До закінчення терміну тимчасового ввезення товари мають бути:

- вивезені за межі митної території України (дозволяється вивезення товарів кількома партіями);

- заявлені митниці для вільного обігу;

- поміщені у режим "відмови на користь держави" (ст. 246);

- передані для зберігання митниці;

- поміщені у режим "знищення або руйнування" тобто знищені під контролем митниці, якщо такі товари не можуть бути використані як вироби чи матеріали (ст. 243-245).

Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.

Особа, яка тимчасово вивезла за межі України товари і не повернула їх у встановлений термін, звільняється від відповідальності перед митними органами в разі, якщо документально, за підтвердженням консульської установи України за кордоном, доведе факт знищення або безповоротної втрати цих товарів. При цьому в разі відсутності консульської установи в країні, де перебуває такий товар, документи, що підтверджують факт загибелі або знищення, мають бути завірені в консульській установі, яка обслуговує регіон, в якому знаходиться ця країна.

Документи (акти, довідки тощо) про факт загибелі або знищення тимчасово вивезених товарів та інших предметів за межі митної території України мають готуватись та засвідчуватись виключно на території країни місцезнаходження цих товарів та інших предметів у відповідності з вимогами законодавства цієї країни. Згадані документи мають бути легалізовані консульською установою України за кордоном, після чого вони набувають юридичної сили в Україні, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.