1.  При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

2.  Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права чи інтересу. Застосування позовної давності спонукає учасників господарських відносин своєчасно здійснювати та захищати свої права, слугує впорядкуванню правовідносин у сфері господарювання.

Правила позовної давності закріплені у главі 19 ЦК (ст. 256-268), яка передбачає загальний та спеціальні строки позовної давності. Загальний строк встановлено у три роки.

Скорочені строки позовної давності застосування господарсько-правової відповідальності в один рік передбачено для стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідальності за недоліки проданого товару, відповідальності перевізника вантажу і пошти (п. 1, 4, 6 ст. 258 ЦК).

Частиною 3 статті 258 ЦК встановлені подовжені строки позовної давності у п'ять років до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, частиною 4 - десятирічний строк позовної давності до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Таким чином, застосувати до правопорушника таку господарсько-правову санкцію, як стягнення збитків, у цих випадках можна протягом подовжених строків позовної давності.

Новелою законодавства, що регулює позовну давність, є можливість збільшення останньої за домовленістю сторін, зафіксованою у письмовій формі, а також застосування судом позовної давності лише за заявою сторони у спорі до винесення судом рішення.

Зменшення строків позовної давності за згодою сторін порівняно із строками, встановленими у законі, не допускається.

2. Аналіз положень про строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання міститься у коментарі до статті 250 цього Кодексу.