5. Частина четверта коментованої статті встановлює можливість проведення впізнання особи поза візуальним та аудіоспостереженням того, кого впізнають. Проведення такого впізнання можливе лише у виняткових випадках, що зумовлені наявністю загрози для особи, яка впізнає, з боку того, кого мають впізнавати, чи його оточення. Ніякі інші обставини, окрім наявної загрози безпеці особи, не можна розглядати як приводи для проведення впізнання особи поза її візуальним та аудіоспостереженням. Відомості про такі загрози можуть бути встановлені як процесуальним, так і оперативно-розшуковим шляхом, однак підтвердження безспірності факту існування загроз матеріалами кримінального провадження законодавець не вимагає. Проведення такого впізнання треба організувати так, щоб не міг бачити й чути особу, яка впізнає, не лише той, кого впізнають, а й його захисник, законний представник, а в разі проведення впізнання із залученням понятих кількість їх повинна бути достатньою для присутності з боку того, хто впізнає, і з боку того, кого впізнають. Захисник і законний представник особи, яку впізнають, мають право перебувати в тій частині приміщення, де перебувають їхні підзахисний чи особа, інтереси якої вони представляють. До початку впізнання слідчий, прокурор роз'яснює суть дії окремо особі, яку впізнають, її захиснику, іншим учасникам впізнання, які знаходяться в приміщенні разом із зазначеними особами, про що вказується в протоколі цієї слідчої дії.

Після цього так само, але в іншому приміщенні слідчий, прокурор роз'яснює суть слідчої (розшукової) дії особі, яка впізнає, та іншим особам, які беруть участь в слідчій дії і знаходяться в приміщенні разом з цією особою. Оскільки під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор не може перебувати одночасно в двох приміщеннях, місце свого перебування він обирає в кожний момент проведення слідчої дії на власний розсуд, а для забезпечення контролю за її проведенням варто залучити двох помічників слідчого, прокурора з числа учасників слідчої групи або співробітників оперативного підрозділу. Порядок фотографічної та відеографічної фіксації ходу слідчої дії обирає слідчий, прокурор, проте отримані матеріали фотозйомки й відеозапи-су учасникам слідчої дії після її закінчення не демонструються з тим, щоб не можна було встановити особу, яка впізнавала, до часу, коли загроза її безпеці відпаде. Про результати впізнання обов'язково повідомляються особа, яка пред'являлася для впізнання, та інші учасники слідчої дії.

502

6. За своєю суттю впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням особи, яку впізнають, є фактично одним із заходів гарантування безпеки учасників кримінального судочинства. У зв'язку з цим додатковою юридичною підставою такої слідчої дії є прийняття слідчим, прокурором рішення про обмеження відомостей про особу, яка береться під захист, а відомості про таку особу до протоколу впізнання не вносяться і зберігаються окремо до передачі їх суду разом із матеріалами кримінального провадження або до скасування заходів гарантування безпеки.

7. Вимоги ч. 1 та 2 коментованої статті поширюються і на випадки проведення впізнання особи за її фотографічним та відеографічним зображенням. Це стосується обов'язкового попереднього опитування особи, що впізнає, з метою з'ясування можливості проведення впізнання і складання відповідного протоколу допиту, правильного й в достатній кількості та належної якості підбору об'єктів впізнання, якими є фотографічні зображення і матеріали ві-деозапису. Однак рішення щодо доцільності проведення впізнання особи на конкретний час досудового розслідування повинне спиратися на врахування слідчої ситуації і тієї обставини, що в подальшому таке впізнання виключає можливість пред'явлення для впізнання цієї особи в натурі тій особі, якій були пред'явлені для впізнання зображення на фотознімках або в матеріалах віде-озапису.

Не лише фотознімки, які пред'являються для впізнання в кількості не менше трьох, а й зображення осіб на них не повинні мати різких відмінностей за формою, розміром, якістю, ракурсом та розмірними характеристиками зображень (у повний зріст, портретне зображення, зображення в профіль чи анфас), а зовнішні ознаки осіб повинні вказувати на однакову стать і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Всі фотознімки до початку проведення впізнання повинні бути наклеєними на папері у вигляді фотографічної таблиці або на бланку протоколу, пронумерованими і скріпленими печаткою органу, яким проводиться досудове розслідування. Фотографія особи, яку пред'являють для впізнання, розташовується серед інших фотознімків у довільному порядку.

Матеріали відеозапису із зображенням особи, яку пред'являють для впізнання, повинні бути якісними і такими, що відображають загальні й окремі ознаки зовнішності щонайменше чотирьох осіб, що не мають різких відмінностей в ознаках, які можуть вказувати на стать, вік, важливі елементи зовнішності та одягу.

8. Застосування технічних засобів для фіксування ходу й результатів впізнання може здійснюватися особою, яка проводить таку слідчу дію, проте слідчий, прокурор може запросити для застосування таких технічних засобів спеціаліста, яким зазвичай є технік-криміналіст або експерт з експертно-криміналістичного підрозділу, а також залучити для проведення слідчої дії психолога, педагога або інших спеціалістів, потреба в допомозі яких викликана особливостями підготовки й проведення слідчої дії чи особливостями особи, яка впізнає, або особи, яку пред'являють для впізнання.

 503

9. Правила цієї статті повною мірою поширюються на порядок пред'явлення особи для впізнання за такими її проявами, які можуть сприйняти і запам'ятати інші особи, як-от: голос та хода. Об'єктом такого впізнання є не окремий голос чи окрема хода, а конкретна особа. Водночас, характерними ознаками, що вказують на певну особу, виступають окремі й значущі для впізнання ознаки голосу або ходи. Метою попереднього опитування особи, яка впізнає, є з'ясування того, які саме ознаки голосу чи ходи особи і за яких обставин були сприйняті, чому саме і як запам'яталися і чи може особа впізнати певну людину та за якими конкретно ознаками її голосу чи ходи. Особи для впізнання пред'являються серед інших у кількості не менше трьох, кожна з яких послідовно демонструє власні ознаки голосу чи ходи. При цьому особа, яку впізнають, самостійно до початку слідчої дії визначає, в якій послідовності із запрошеними статистами буде демонструвати ознаки голосу або ходи, а саме: впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, навіть у випадках, якщо раніше нею сприймався тільки голос, а не зовнішність того, кого впізнають. Даючи оцінку результатам такого впізнання, слід ураховувати, що іноді особи можуть навмисно змінювати свій голос або ходу і тому більшу увагу треба звертати на ті характерні ознаки голосу й ходи, які меншою мірою піддаються викривленню або навмисне викривлення яких є явним, наприклад, показна демонстрація нехарактерного для особи високого голосу, кульгавості тощо. Саме тому під час пред'явлення для впізнання особи за голосом або ходою доцільно застосовувати відеозапис із одночасною фіксацією відеографічних і звукових зображень.

10. Не визначеним у законодавчому порядку, але таким, що має наукові основи для застосування в судочинстві, є пред'явлення для впізнання особи за її тактильним відображенням, образ якого зберігся в пам'яті особи, яка впізнає. Це може мати важливе значення і визнаватися як достовірне встановлення факту, якщо впізнання проводять з особою, що має серйозні вади зору або у якої зір відсутній, проте звичним для неї є сприйняття навколишнього світу за звуковим та тактильним відображенням. Загальний порядок і правила такого виду впізнання та фіксування отриманих результатів мають відповідати вимогам, встановленим коментованою статтею.