1. Пред'явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.

1. Пред'явлення трупа для впізнання має істотні відмінності від інших видів впізнання як за особливістю об'єкта впізнання, так і за завданнями, що ставлять перед цією слідчою дією, а тому і процесуальні правила його проведення також мають певні особливості. Насамперед, під час кримінального

506

провадження здійснюють впізнання не трупа як такого, а впізнають невідому особу, труп якої знайдено, або особу, щодо правильності встановлення особи якої існують сумніви. Отже, особа, яка впізнає, повідомляє про впізнання нею не певного трупа, а конкретної особи, труп якої пред'явлено. Додержання вимог, передбачених ч. 1 і 8 ст. 228 КПК, у разі пред'явлення для впізнання трупа потребує окремих підходів.

Перед пред'явленням трупа для впізнання особу, яка впізнає, опитують про прикмети, окремі й особливі ознаки не трупа, а живої особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що й складається протокол. З'ясовується також, чи може особа, яка впізнає, упізнати за ознаками зовнішності, які їй запам'яталися, конкретну особу, труп якої може бути пред'явлено і чи погоджується вона на проведення такого впізнання. Роль спеціалістів, які залучаються до проведення цієї слідчої дії, полягає не лише в наданні допомоги у фіксуванні впізнання технічними засобами. Участь у такому впізнанні лікаря, хоча це й не передбачено як обов'язкова процесуальна вимога і є лише тактичною рекомендацією, допоможе запобігти під час проведення слідчої дії таких небажаних реакцій з боку особи, що впізнає, як нервовий зрив, шок, втрата свідомості, серцевий напад тощо. Допомога психолога або педагога більшою мірою потрібна не безпосередньо під час проведення впізнання трупа, а на етапі підготовки до його проведення, коли потрібно підготувати особу, яка впізнає, а надто - малолітню чи неповнолітню до сприйняття нею психологічно складної інформації та після проведення слідчої дії для відновлення психологічної рівноваги особи, яка впізнавала труп.

2. Кожний труп як об'єкт впізнання практично не має собі подібних і тому пред'являють його в одному екземплярі, а не серед інших однорідних трупів, без дотримання вимог як щодо живих осіб, з попередньою за потреби підготовкою зовнішності шляхом проведення спеціалістом туалету обличчя, якщо воно було спотворене. Для впізнання може бути пред'явлено лише обличчя, оскільки його ознаки є найбільш інформативними, або ж усе тіло трупа, якщо особа, яка впізнає, запам'ятала, може назвати і вказати наявні на тілі ознаки, що вказують на конкретну особу. Фрагменти тіла розчленованого трупа пред'являють для впізнання тільки в тому випадку, якщо вони містять ознаки або особливі прикмети, які є достатньо інформативними для впізнання за ними конкретної особи.

3. Питання щодо пред'явлення трупа в одязі, в якому його було знайдено, або без одягу вирішується в кожному випадку окремо з урахуванням даних, які є в розпорядженні слідчого, прокурора на час проведення впізнання. При цьому вимоги щодо потреби участі у впізнанні оголеного трупа осіб тієї ж статі не дотримуються, оскільки такі дії не принижують гідності померлої людини. Варто враховувати, що з суто психологічних міркувань особі, яка впізнає, простіше сприймати зовнішній вигляд одягу, аніж знівеченого чи навіть спотвореного смертю обличчя людини, і тому в разі пред'явлення трупа в одязі, в якому було знайдено померлу людину, може мати місце впізнавання чи не впізнавання

 507

одягу, який належав особі, а не конкретної людини. Окрім того, в практиці трапляються випадки, коли на іншого померлого вдягають одяг певної особи, а обличчя потерпілого спотворюють, щоб замаскувати сліди злочину. Тому слушними є рекомендації пред'являти для впізнання труп особи і його одяг як речі окремими слідчими діями і не допускати пред'явлення для впізнання трупа в іншому одязі, який йому не належав.

4. Особливі вимоги висуваються і до місця проведення пред'явлення трупа для впізнання. Якщо інші види впізнання особи чи речей можуть бути проведеними в службовому кабінеті за місцем проведення розслідування чи в іншому придатному для цього кабінеті, пристосованому приміщенні або за місцем перебування особи, яка впізнає (наприклад, за місцем її лікування), то місцем проведення впізнання трупа обирають приміщення судово-медичної установи, моргу або місце проведення ексгумації.

5. З дотриманням тих само правил проводиться впізнання трупа за фотографіями або відеографічними зображеннями. Особливістю є те, що на фотографіях і у відеозаписі повинен бути зображеним лише один труп, який пред'являється для впізнання, але фотознімків і фрагментів відеозапису із зображеннями цього трупа може бути кілька з різними ракурсами зйомки та із детальною фіксацією окремих прикмет або інших яскравих ознак, що є на трупі чи його окремих частинах.

6. Додатками до протоколу впізнання трупа можуть бути фотографії, відеографічні записи із зображенням ознак або особливих прикмет, наявність яких на трупі дала підстави особі, що впізнає, повідомити про впізнання.