1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, то пред'явлене обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надасться обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

1. Дійшовши в результаті судового розгляду висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, перебуваючи в залі судового засідання, прокурор повинен заявити про відмову від підтримання державного обвинувачення і просити суд відкласти судове засідання та надати йому час для складання відповідної постанови та її погодження. Суд зобов'язаний розглянути клопотання та надати прокурору час на складання та погодження постанови.

2. Прокурор складає постанову, в якій повинен викласти мотиви повної або часткової відмови від державного обвинувачення, і звертається за її погодженням до керівника органу прокуратури, в якому він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов такого висновку, він повинен скласти відповідну постанову і погодити її з прокурором вищого рівня.

3. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива на будь-якому етапі судового розгляду, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

713

4. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійшов висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, підготував постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення і відповідним чином її погодив, то під час судового засідання звертається до суду з клопотанням розглянути це рішення. Постанова долучається до матеріалів кримінального провадження. Копії постанови, під розписку, надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

5. Після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення право підтримувати обвинувачення в суді після відповідного роз'яснення набуває потерпілий, якщо він висловив згоду на це. Суд надає йому час на підготовку до судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. главу 36 КПК).

6. У ситуації, якщо потерпілий повторно не прибув у судове засідання, своєчасно отримавши повістку, або іншим шляхом ознайомлений з її змістом, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, коли прокурор відмовився від державного обвинувачення, а потерпілий виявив згоду підтримати обвинувачення в суді і все-таки не прибув у судове засідання, то це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і є підставою для закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.