Треба вказати, що конструкція безпідставно набутого майна вперше застосовується до аліментів, одержаних недобросовісною стороною за час недійсного шлюбу. Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. не містив аналогічних правил (ст. 49). Очевидно, ідея нововведення полягає у тому, що наявність зареєстрованого шлюбу є однією з підстав виникнення аліментного зобов'язання подружжя. Тому виконання такого зобов'язання (сплата аліментів) повинна мати відповідне юридичне підґрунтя. Якщо відпадає підстава зобов'язання, то воно не повинне виконуватися наперед, а усе сплачене підлягає поверненню, оскільки воно було сплачене безпідставно.

Закон встановлює, що поверненню підлягає не вся сума аліментів, а лише та, яка сформувалася за останні три роки. Це пов'язано з необхідністю реалізації норм сімейного закону. Якщо недобросовісна сторона одержувала від другої сторони аліменти, вона з очевидністю є такою, що потребує матеріальної допомоги. Покладати на таку, навіть винну сторону, обов'язок щодо повної сплати аліментів навряд чи можна визнати справедливим та доцільним. Навіть якщо сторони прожили у недійсному шлюбі багато років, недобросовісна сторона повинна повернути другій стороні суму аліментів, яку вона одержала не більше, як за останні три роки.

Питання про повернення аліментів у зв'язку з недійсністю шлюбу має ще один аспект. Він стосується випадків, коли особа приховала від іншої сторони свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Такі дії слугують підставою для визнання судом шлюбу недійсним (ч. 5 ст. 30, п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України). Якщо суд визнає шлюб недійсним, то згідно з ч. ч. 1,3 ст. 45 СК України недобросовісна особа не набуває права на аліменти, оскільки недійсний шлюб не є підставою для виникнення у неї майнових прав.  Разом з тим, в п. 3 ч. 1 ст. 83 СК України міститься дещо інше правило. Якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя, то рішенням суду така особа може бути позбавлена права на утримання або її право може бути обмежене строком.

Справа полягає у наступному. Приховання особою тяжкої хвороби може викликати два варіанти наслідків: а) визнання шлюбу недійсним; б) невизнання шлюбу недійсним. У першому випадку, коли шлюб визнається судом недійсним (ч. 5 ст. 30, п. 3 ч. І ст. 41 СК України), недобросовісна сторона взагалі не набуває права на аліменти і повинна повернути одержане (ч. 1, ч. 3 ст. 45 СК України). У другому випадку, якщо шлюб судом недійсним не визнається, то засобом впливу на недобросовісну особу може буде позбавлення її права на утримання або обмеження її права строком (п. 3 ч. 1 ст. 83 СК України).

6. Третім негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4 ст. 45 СК України). Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Таке право називається сервітутом (ст. 401 ЦК України). Сервітут нерозривно пов'язаний з членством в сім'ї власника житла. Якщо шлюб є недійсним в силу прямого припису закону або визнається недійсним за рішенням суду, особа позбавляється права на проживання, встановленого для членів сім'ї, оскільки це прямо передбачено в ч. 4 ст. 45 СК України.

Звертає на себе увагу та обставина, що в законі сказано: особа може бути виселена з житлового приміщення. Можна припустити, що правило про виселення не є імперативним і може застосовуватися у тих випадках, коли друга сторона недійсного шлюбу (добросовісна) наполягає на цьому. Якщо ж добросовісна сторона не вимагає виселення, то недобросовісна сторона може продовжувати проживати в житловому приміщенні і в подальшому. Очевидно, що підставою для такого проживання буде не шлюб, оскільки він не є дійсним, а самостійний договір двох осіб про встановлення права на проживання (сервітут).

7. Останнім, четвертим, з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що, якщо особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч. 5 ст. 45 СК України). На жаль, цей момент в законі прописаний недостатньо чітко. Очевидно, вказана норма передбачає, що недобросовісна особа повинна змінити своє шлюбне прізвище на дошлюбне в обов'язковому порядку. Проте такий порядок законом не визначений, що знижує дієвість цієї норми.