1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

2. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

1. У зв'язку з особливістю цього суб'єкта кримінального провадження закон визначає, що особа, до якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ст. 42 КПК) та здійснює їх через законного представника (ст. 44 КПК) чи захисника (ст. 52 КПК). В цьому випадку захисник повинен урахувати думку законного представника.

2. Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання такої особи визначається відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи (ст. 509 КПК).

3. Слідчі та процесуальні дії за участі такої особи можуть бути проведені лише у разі, якщо її психічний стан дозволяє це.

4. Прокурор та суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного захворювання перешкоджає цьому.