1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров´я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов´язки.

Ст. 55 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав і інтересів малолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх осіб, що за станом здоров´я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов´язки.

Як випливає із порівняння ст. 55 ЦК з ч. 1 ст. 67 і ч. 1 ст. 69 ЦК, ст. 55 ЦК установлює загальні цілі опіки і піклування і разом з тим визначає спеціальні цілі стосовно до двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно до неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих і майнових інтересів цих дітей. Обов´язок опікуна і піклувальника виховувати дитину, піклуватися про її здоров´я, фізичний, психічний, духовний розвиток передбачено і ст. 249 СК.

Стосовно повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлюється для захисту особистих і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров´я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов´язки, а також піклуватися про створення їм необхідних побутових умов, здійснювати піклування і забезпечувати їхнє лікування.

Поняття терміна «опіка і піклування» не є однозначним. Під опікою і піклуванням слід розуміти правовий інститут, тобто сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані зі встановленням опіки і піклування, здійсненням функцій опіки і піклування і припиненням опіки і піклування. Під опікою і піклуванням слід також розуміти систему засобів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки і піклування з виховання малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів недієздатних і обмежено дієздатних. Нарешті, під опікою і піклуванням слід розуміти правовідносини щодо здійснення опіки і піклування у першу чергу між опікуном (піклувальником) і підопічними, а також правовідносини між органами опіки і піклування й опікунами і піклувальниками.

Інститут опіки і піклування носить комплексний характер. Його норми, як випливає зі ст.ст. 58, 59, 60 ЦК і ст. 243 СК, регулюють відносини, пов´язані з вихованням дітей, що унаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав дітей. Ці норми носять в основному сімейно-правовий характер. Разом з тим, як випливає з перерахованих статей ЦК, норми про опіку і піклування регулюють і відносини, спрямовані на заповнення відсутньої, часткової, неповної або обмеженої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх. Ці норми передбачають законне представництво опікунів, охорону майнових прав неповнолітніх і повнолітніх і тому є цивільно-правовими. Цивільно-правовий характер носять і норми, що регулюють відносини, які виникають у зв´язку зі встановленням опіки над майном безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК). ЦК передбачає встановлення опіки над майном фізичної особи, визнаної відсутньою, а також над майном фізичної особи, місце перебування якої є невідомим (ст. 44 ЦК). Опіка встановлюється і над майном осіб, над якими встановлено опіку і піклування, якщо це майно знаходиться не в місці проживання підопічного (ст. 74 ЦК). Цивільно-правовими слід визнати і норми, що регулюють відносини з піклування над обмежено дієздатними і над особами, визнаними недієздатними (ст.ст. 37, 41, 58 і 59 ЦК).

Нарешті, інститут опіки і піклування містить у собі адміністративно-правові норми, що регулюють відносини між органами опіки і піклування, з одного боку, і опікунами і піклувальниками — з іншого.