7. Протягом подружнього життя дружина та чоловік можуть брати участь не лише у речових, а й у зобов'язальних правовідносинах. Найбільше практичне значення в цьому аспекті мають правовідносини, що виникають з договору позики або кредиту. Нерідко такі договори укладає особа, яка перебуває у шлюбі, тому логічно виникає питання щодо розповсюдження зобов'язання на другого з подружжя. В ч. 4 коментованої статті вперше міститься правило, що визначає підстави виникнення зобов'язання у другого з подружжя. Той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), якщо: а) договір було укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; б) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Поєднання вказаних підстав надає можливості розглядати другого з подружжя як зобов'язану особу, незважаючи на те, що така особа не брала особисто участі в укладенні договору. З цього випливає, що закон при вирішенні цього питання закріплює не суб'єктивний, а об'єктивний підхід, оскільки не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на укладення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Крім того, згідно із ч. 2 ст. 73 СК України на одержане за таким договором майно може бути накладено стягнення (див. ст. 73 СК України та коментар до неї).

Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї. Однак на практиці банки та інші фінансові установи для повного забезпечення своїх вимог за кредитним договором вимагають підтвердження волі другого з подружжя на укладення такого договору письмово.

Треба підкреслити, що правило, закріплене в ч. 4 коментованої статті, логічно не пов'язане із ст. 65 СК України в цілому, оскільки вона присвячена порядку розпорядження спільним подружнім майном. В цьому ж випадку йдеться про виникнення зобов'язальних, а не речових правовідносин за участю одного з подружжя. Той з подружжя, хто укладає договір позики, не розпоряджається майном, а бере на себе обов'язок щодо повернення предмета позики. Такий обов'язок може "припадати" і на другого з подружжя, якщо дії учасника договору здійснювалися в інтересах сім'ї.

Майнові правовідносини подружжя охоплюють не лише відносини щодо майна подружжя, а й зобов'язальні правовідносини за їх участю. Це мало б знайти свій відбиток в структурі норм СК України. Поряд із коментованою статтею необхідно створити окрему норму, яка б визначала особливості зобов'язальних відносин, учасником яких виступає лише один із подружжя.