1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

1. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Треба зазначити, що це визначення є неточним, оскільки позовна давність - це строк для захисту, а не для звернення особи до суду. Звернутися до суду особа може і після спливу відповідного строку давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 266 ЦК України).

Коментована стаття визначає вкрай важливе питання - порядок застосування строку позовної давності до вимог про поділ майна подружжя. Протягом тривалого часу сімейне законодавство не встановлювало цих правил, що спричиняло різнобій в практиці.

2. Правила щодо застосування позовної давності до вимог про поділ подружнього майна вирішується в залежності від часу, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. За цим критерієм сформульовано два правила. 

Перше правило говорить, що до вимог про поділ майна подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано, позовна давність не застосовується. Це означає, що кожен з подружжя може звернутися до суду з вимогою про поділ майна у будь-який час, незалежно від того, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Це правило спрямоване на підвищення можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя.

Згідно з другим правилом, після розірвання шлюбу вимога про поділ майна може бути заявлена протягом позовної давності у три роки, При цьому цей строк обчислюється не від дня розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників (колишній подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Наприклад, сторони не здійснили поділ подружнього майна в період шлюбу або під час його розірвання. Після припинення шлюбу вони за взаємною згодою користувалися набутим за час шлюбу майном. Однак після спливу п'яти років колишня дружина дізналася, що її співвласник (колишній чоловік) продав спільне майно без її згоди. З дня, коли вона дізналася про порушення свого права власності, і починається обчислення строку позовної давності.

Слід також зазначити, що згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України вперше позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо жоден з колишнього подружжя не зробив такої заяви, то суд розглядатиме спір про поділ майна навіть у тому випадку, коли строк позовної давності було пропущено. Якщо про застосування позовної давності було заявлено стороною у спорі, то сплив позовної давності (при відсутності поважних причин пропущення строку) є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).