1.  За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов´язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

2. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

3. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті, що коментується, за договором позички одна сторона (позичкодавець) зобов´язується передати або передає безоплатно другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Річ передається у тимчасове користування і має бути повернена у тому ж стані, з урахуванням нормального зношування. У ЦК 1963 р. позичкодавець міг передавати другій стороні річ у власність або оперативне управління. ЦК уникає понять «оперативне управління».

Договір позички близький до договору найму, але відмінність між ними полягає у тому, що договір найму є сплатним, а договір позички може бути безоплатним. Через значну схожість цих двох договорів використовуються правила, визначені у гл. 58 ЦК. Через те, що договір позички носить безоплатний характер, в його регулюванні є деякі особливості, які відображаються в наступних статтях (ст.ст. 905—913 ЦК). Позичкодавець зобов´язаний передати річ у стані, відповідному умовам договору та її призначенням, з усіма належними документами та складовими (якщо інше не передбачене умовами договору).