12.   При визначенні виду установи виконання покарань щодо осіб, засуджених за сукупністю злочинів або вироків (ст. 70, 71 КК України), Регіональні комісії призначають рівень безпеки не окре мо стосовно кожного злочину чи вироку, а за їх сукупністю, вихо дячи з найбільш тяжкого злочину. Особі, яка вперше засуджена до позбавлення волі за вчинення кількох злочинів, в тому числі одно го тяжкого (особливо тяжкого), за який призначене покарання, не пов'язане з позбавленням волі, відбування покарання належить призначати в колонії мінімального рівня безпеки відповідного виду (із загальними чи полегшеними умовами тримання, залежно від інших обставин справи). Аналогічним чином повинно вирішу ватись і питання про визначення установи особі, яка засуджена за умисний злочин та злочин з необережності, у разі призначення за перший злочин покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а за інший - позбавлення волі.

13. Апеляційна комісія Державного департаменту України з питань виконання покарань роз'яснила Регіональним комісіям, що у випадку, коли відносно осіб, яким за вчинення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів розглядається питання про визначення виправної колонії максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях, слід враховувати наявність в цих складах обов'язкової кваліфікуючої ознаки - вчинення їх з метою збуту (рішення № 1 від 13.01.2004 р.)

14. Розподіл та направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) до установ виконання покарань здійснюється Регіональними комісіями безпосередньо у СІЗО.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання. Витяг з протоколу засідання Регіональної комісії та довідка про встановлення рівня безпеки виправної колонії співучасникам засудженого з вчиненого злочину долучається до матеріалів його особової справи.

15. Вищевказаною інструкцією передбачено, що неправомірне, з точки зору громадянина, рішення Регіональної комісії може бути оскаржене до Апеляційної комісії, одним із завдань якої є розгляд

272

заяв і скарг засуджених осіб, їх захисників, законних представників, батьків, близьких родичів та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених до позбавлення волі. Скарги на рішення Апеляційної комісії подаються на розгляд Голові Департаменту.

Подання скарг і заяв на рішення Регіональних комісій особами, які тримаються у слідчому ізоляторі, здійснюється у порядку, встановленому ст. 13 Закону України "Про попереднє ув'язнення", а особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, - у порядку, встановленому ст. 113 КВК України. Подання скарг і заяв на рішення Регіональних комісій громадянами здійснюється згідно із Законом України "Про звернення громадян".

Засідання Апеляційної комісії проводяться в міру надходження скарг і заяв та інших матеріалів, але не пізніше ЗО днів з дня їх надходження. Рішення, вказівки, роз'яснення та методичні рекомендації Апеляційної комісії з питань діяльності Регіональних комісій щодо визначення рівнів безпеки виправних колоній особам, засудженим до позбавлення волі, їх розподілу та переведення є обов'язковими для виконання Регіональними комісіями, органами та установами кримінально-виконавчої системи, набирають чинності з моменту їх підписання та зворотної сили не мають. Рішення Апеляційної комісії оформлюються протоколом, який затверджується головою Апеляційної комісії.

За встановленим Апеляційною комісією фактом щодо неправильного рішення Регіональної комісії таке рішення скасовується та проводиться службове розслідування.

Про прийняте Апеляційною комісією рішення повідомляється заявнику письмово. Рішення Апеляційної комісії, яке оскаржується заявником, виноситься на повторний розгляд у разі наявності нововиявлених обставин (наприклад, встановлення відміни вироку за попередньою судимістю тощо). Також дане рішення може бути скасоване та направлене на повторний розгляд Головою Департаменту.

1. Водночас, Законом України "Про звернення громадян" передбачено оскарження в судовому порядку дій або рішень органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб, якщо заявник не згоден з прийнятим по його зверненню рішенням (ст. 16). Тобто, заявник має право і на судове оскарження рішень і Регіональної, і Апеляційної комісій у порядку цивільно-процесуального провадження відповідно до положень глави 31-А Цивільно-процесуального кодексу України. При цьому, Закон України "Про звернення громадян" надає можливість зробити це одразу ж після прийняття рішення, наприклад, Регіональною комісією.
2. За індивідуальними нарядами Департаменту направляються: а) засуджені, розмістити яких немає змоги через відсутність у

273

регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду; б) особи які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв'язки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки) за межами цього регіону.

Запити на індивідуальні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із СІЗО до установ виконання покарань за межі регіону підписуються головою Регіональної комісії або його заступником і в установленому порядку надсилаються безпосередньо до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту.

Індивідуальні наряди на запити готуються управлінням по контролю за виконанням судових рішень Департаменту протягом трьох робочих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту.

18. За персональними нарядами (тобто, на кожного засудженого окремо) Департаменту направляються: а) засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності в регіоні установ відповідного рівня безпеки; б) особи, засуджені до довічного позбавлення волі; в) особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; г) особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

Запити на персональні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із СІЗО до установ виконання покарань за межі регіону підписуються головою Регіональної комісії або його заступником і в установленому порядку надсилаються безпосередньо до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту.

Персональні наряди на запити готуються управлінням по контролю за виконанням судових рішень Департаменту протягом п'яти робочих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту.

В подальшому категорично забороняється переміщення за будь-яких обставин засуджених, які прибули до установ виконання покарань за персональними нарядами, до інших установ без погодження з Державним департаментом України з питань виконання покарань, а у всіх випадках прибуття в установу або вибуття з неї засудженого на підставі такого наряду негайно повідомляється Департамент (вказівка від 24.07.2000 р. № 17-3273).

19. Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарань направляються: а) засуджені неповнолітні особи жіночої статі - до Мелі-

топольської виховної колонії управління Департаменту в Запорізькій області; б) засуджені неповнолітні особи чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, - до Маріупольської виховної колонії управління Департаменту в Донецькій області; в) жінки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, - до Орджонікідзевської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області; г) чоловіки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, - до Кагарлицької виправної колонії управління Департаменту в місті Києві та Київській області; д) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які визнані інвалідами першої або другої групи, - до Дніпродзержинської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області; є) засуджені жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі і визнані інвалідами першої або другої групи, - до Чернігівської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; ж) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років - до Чорноморської виправної колонії управління Департаменту в Одеській області; з) засуджені жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років, - до Чернігівської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; і) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах (про перелік осіб, які визнаються такими, що є працівниками правоохоронних органів дивись коментар до статті 51 КВК України), - до Менської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; и) засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які визнані інвалідами першої або другої групи та потребують постійного медичного нагляду і реабілітації, яким визначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, - до Софіївської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області.

1. Засуджені до позбавлення волі, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного лікування у лікувальних закладах при установах, або лікувальних закладах Міністерства охорони здоров'я України, направляються до зазначених установ. Тобто щодо таких осіб вид установи виконання покарань визначається на загальних підставах, але спочатку вони направляються на лікування до відповідної установи, після чого етапуються до колонії, що була їм визначена Регіональною чи Апеляційною комісіями.
2. Направлення на лікування здійснюється за нарядами медичного управління Державного департаменту України з питань виконання покарань та медичних відділів його територіальних

274

275

управлінь встановленого зразка, згідно закріплення, установленого наказом Державного департаменту України з питань виконання-покарань від 31.01.2002 р. № 28 (із змінами, затвердженими наказом від 17.05.2003 № 78), з урахуванням Переліку показань і протипоказань для направлення хворих засуджених до спеціалізованих лікарень (відділень). Етапування на лікування знову засуджених осіб із слідчих ізоляторів здійснюється управлінням (відділом) Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, областях згідно з листом про направлення хворого на лікування (про перелік лікувальних закладів кримінально-виконавчої системи та категорії хворих, які в них лікуються, дивись коментар до статті 92 КВК України).

Медичне управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в окремих випадках має право видавати наряди для направлення хворих засуджених на лікування, незалежно від закріпленості лікувальних закладів кримінально-виконавчої системи. Термінова медична допомога засудженим надається найближчим лікувальним закладом, де така медична допомога може бути надана.

22. Про категорії засуджених, які відбувають покарання в установах того чи іншого виду, дивись коментар до статті 18 КВК України.