У судовому наказі про стягнення аліментів, окрім реквізитів, передбачених ст. 103 ЦПК, мають міститися відомості про ім’я і дату народження дитини (дітей), на утримання якої (яких) стягуватимуть аліменти, строк стягнення аліментів. Кім цього, можна вказувати дату та місце народження боржника, місце його роботи, момент, із якого стягують аліменти.

6. Останньою підставою для видачі судового наказу, яка передбачена ЦПК, є вимога про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів. Дана вимога є новелою, проте доцільність такого нововведення полягає у тому, що вимогу заявника боржник, у принципі, не має заперечувати, оскільки її підтверджує вагомий доказ – рішення суду, яке набрало законної сили і володіє властивістю обов’язковості, незаперечності, преюдиційності тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, споживач має право вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми. При цьому випадку наявності рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів, довести заявникові свої вимоги дуже просто, додавши до заяви рішення суду про відшкодування вартості цього ж товару неналежної якості, ухваленого на користь невизначеного кола осіб. Доказом того, що мова йде про той самий товар може бути чек, на якому зазначена дата здійснення покупки.

7. Перелік підстав, за якими може бути видано судовий наказ є вичерпним. Однак практика застосування наказного провадження може призвести до його розширення, адже в багатьох інших країнах він значно ширший.

Для порівняння, ЦПК Російської Федерації передбачає, що судовий наказ видається, якщо:

1. вимога ґрунтується на нотаріально посвідченій угоді;
2. вимога ґрунтується на угоді, вчиненій у простій письмовій формі;
3. вимога ґрунтується на вчиненому нотаріусом протесті векселя в неплатежі, неакцепті і не датуванні акцепту;
4. заявлено вимогу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не пов’язану зі встановленням батьківства, оспоренням батьківства (материнства) чи необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
5. заявлено вимогу про стягнення з громадян недоїмок по податках, зборах та іншим обов’язковим платежам;
6. заявлено органом внутрішніх справ, підрозділом судових розпорядників вимогу про стягнення витрат, пов’язаних з розшуком відповідача або боржника і його майна, або дитини, відібраної у боржника за рішенням суду, а також витрат, пов’язаних зі збереженням майна на яке накладено арешт, вилученого у боржника, і збереженням майна боржника, виселеного із займаного ним житлового приміщення.

8. Глава 14 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1993 р. та розділ 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 03.03.2004 р. (наказ № 20/5), передбачають, що для стягнення грошових сум (або витребування від боржника майна) нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (перелік таких документів встановлює Кабінет Міністрів України). Виконавчі написи вчиняються за умови без спірності вимоги та якщо з дня виникнення права вимоги не минуло більше трьох років.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість. Цим власне виконавчий напис відрізняється від судового наказу.