1. Документам є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

266

4) висновки ревізій та акти перевірок.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

3. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

5. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

6. Сторона кримінального провадження, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов'язані надати документи у повному обсязі.

7. Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

1. У ч. 1 ст. 99 даються визначення поняття документа-доказу у кримінальному провадженні. Документ-доказ повинен відповідати вимогам належності і допустимості (ст. 84 КПК). У документі повинно бути вказано конкретне джерело відомостей про обставини та факти, що підлягають доказуванню з тим, щоб у випадку необхідності його можна було перевірити процесуальним шляхом.

2. Посадові та службові особи, які викладають дані в документах, повинні відповідати вимогам, що до них пред'являються, і їх компетенції. Компетенція суб'єкта, що підписує документ, похідна від компетенції того органу, який він представляє, і складається з таких елементів: сфери і галузі застосування повноважень цього органу; повноважень особи у цьому органі. Особа, яка складає офіційний документ, є посадовою чи службовою особою, що діє в межах наданих їй повноважень.

Джерелом доказу документа є автор документа. Правове положення джерела доказів у цьому випадку визначається компетенцією автора документа, яка обмежується межами його функцій. Документи можуть мати офіційний

-267

характер, коли вони виходять від державних органів організацій (акти ревізій, документальних перевірок тощо). Авторами документів можуть бути і громадяни, коли представляються угоди, розписки та інші акти, пов'язані з реалізацією прав та обов'язків. У діяльності слідчих органів мають місце факти отримання від громадян відео-, звукозаписів про факти злочинної діяльності. При вирішенні питання про залучення їх до провадження як доказів необхідно керуватися рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. за поданням СБУ "Про офіційне тлумачення ч. З ст. 62 Конституції України", згідно з яким ініціативне використання громадянином технічних засобів для фіксації злочинного діяння розцінюється як порушення конституційних прав особи і є підставою для визнання таких доказів недопустимими. Документи, що виходять від некомпетентного органу, посадової і службової особи, від неналежного громадянина не можуть бути доказами.

4. Документ-доказ має зміст і форму. Зміст документа - це дані, які відображені в ньому у відповідній формі. Форма документа - це його зовнішні ознаки, матеріал, на якому він виготовлений - на папері, тканині, фотоплівці, кінострічці, магнітній стрічці, з допомогою букв, телеграфних і типографських знаків, креслень, цифр, малюнків, зображень і іншими способами, що забезпечують однозначне розуміння змісту документа колом осіб, для яких він призначений.

5. Як вбачається зі змісту ст. 99 КПК, документи можуть виникати у зв'язку з кримінальним провадженням і поза його межами.

6. Вимоги, що пред'являються до документів-доказів у кримінальному провадженні: а) дані, що зафіксовані в документах, повинні мати значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК); б) документи повинні мати дані, носії яких відомі і можуть бути перевіреними, необхідні реквізити, дату, місце складення і реєстрації (прізвище, ім'я та по батькові посадовця, який його склав, необхідні підписи, штампи, печатки, супроводжувальні листи тощо), анкетні дані громадянина, який його представив і джерело інформації; в) повинен бути дотриманий встановлений КПК порядок збирання доказів.