До державного виконавця можуть бути застосовані всі традиційні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, цивільно- правова та кримінальна. За порушення законодавства державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому законом. На практиці можна виокремити два види дисциплінарної відповідальності державних виконавців: дисциплінарна відповідальність за правилами внутрішнього розпорядку; дисциплінарна відповідальність у порядку підлеглості [6, 50]. Так, державні виконавці є державними службовцями і на них поширюються положення Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" про застосування заходів дисциплінарного впливу (1 січня 2014 р. Закон України № 3723-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4050-УІ "Про державну службу"). Відповідно до Закону України № 3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Таким чином, особливість адміністративно-правового статусу державного виконавця одночасно визначає й особливість відповідальності у сфері державно-службових відносин. Юридична відповідальність державних виконавців є наслідком неналежного виконання чи невиконання ними службових обов'язків. Як зазначається в юридичній літературі, вона відображає фактичне співвідношення між обов'язками і правами, які надані державному виконавцю у зв'язку з його службовою діяльністю [7, 112]. Юридична відповідальність дає змогу виявити стан виконання службових повноважень і встановити відповідність особи займаній посаді.
У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Адміністративною відповідальністю державного виконавця відповідно можна вважати застосування до нього за порушення службових обов'язків, що визнаються законами адміністративними правопорушеннями (проступками), адміністративних стягнень, що тягнуть для нього обтяжливі наслідки майнового, морального, осо- бистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права [8, 93]. Для практичної реалізації адміністративної відповідальності необхідні підстави застосування, що розкривають умови і момент виникнення відповідальності конкретної особи. Аналіз ознак адміністративної відповідальності дає змогу виокремити три її підстави: нормативну, тобто систему норм, що описують протиправне діяння й адміністративні стягнення, які встановлюються за його вчинення; фактичну, тобто діяння конкретного суб'єкта, що порушують правові приписи, які охороняються адміністративно-правовими санкціями (адміністративні проступки); процесуальну, тобто процедуру накладення конкретного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення. Перші дві підстави адміністративної відповідальності зумовлюють її соціальну важливість. Для настання відповідальності необхідна наявність всіх трьох підстав і саме в такій послідовності [9, 360]. Насамперед, повинна бути норма, що встановлює обов'язок і санкцію за його невиконання. Потім може виникнути фактична підстава - протиправне діяння. За наявності норми і діяння, що її порушує, уповноважений суб'єкт у встановленому законом порядку повинен вирішити справу про адміністративне правопорушення. Так, зокрема, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення державний виконавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 184-1 - за неправомірне використання державного майна, за ст. 186 - за самоуправство та за ст. 212-3 - за порушення права на інформацію.
Державний виконавець відповідно до свого правового статусу та виконуваних функцій є службовою особою, а тому може бути суб'єктом кримінальних правопорушень, передбачених главою XVII Кримінального кодексу України, зокрема ст. 364 - зловживання владою або службовим становищем, ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень, ст. 366 - службове підроблення та ст. 367 - службова недбалість.
Законодавець визначив, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Відповідно до Закону України від 5 червня 2012 р. № 4901-УІ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів, вважаються збитками державного бюджету. Державний виконавець, дії якого призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом [10, 76]. Так, за поданням органу державної казначейської служби України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з поданням про відшкодування збитків, завданих держаному бюджету. У разі встановлення в діях державного виконавця складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених Законом № 4901-УІ, проводять службове розслідування щодо державного виконавця, якщо рішенням суду не встановлено складу злочину в його діях. За результатами службового розслідування державні органи та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до державного виконавця, винного у завданні збитків (крім відшкодування збитків, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох державних виконавців, вони несуть солідарну відповідальність згідно із законом.
Юридична відповідальність державного виконавця є органічною складовою адміністративно-правового статусу цього державного службовця. Законодавством України передбачається застосування до державних виконавців дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Для подальшого вдосконалення забезпечення реалізації юридичної відповідальності державних виконавців доцільним є здійснення низки заходів, серед яких бажано Закон України "Про державну службу" доповнити вказівкою про те, що державні виконавці, як і всі державні службовці, підлягають дисциплінарній відповідальності та заходам іншого правового впливу.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.  Шупеня М., Бачук Б., Семерга С. Як посилити правовий захист працівників державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - № 6. - С. 10-12.
2.  Крупнова Л. В. Адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби України // Південноукраїнський правничий часопис Одеського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - Вип. 3. - С. 116-118.
3.  Авторгов А. М. Адміністративно-правовий статус державного виконавця : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. - К., 2008. - 211 с.
4.  Чумак О. О. Дисциплінарна відповідальність працівників державної виконавчої служби України // Актуальні проблеми права: теорія і практика. - 2013. - № 26. - С. 587-593.
5.  Кузьменко О., Авторгов А. Правовий статус державного виконавця у радянському праві // Право України. - 2007. - № 9. - С. 17-20.
6.  Щербак С. В. Суб'єкти виконавчого провадження // Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2012. - № 1. - С. 48-54.
7.  Крупнова Л. В. Адміністративно-правовий статус працівника Державної виконавчої служби України : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. - Ірпінь, 2008. - 177 с.
8.  Лотинська О. Роль державного виконавця у виконавчому провадженні (порівняльна характеристика законодавства України і Росії) // Право України. - 2002. - № 8. - С. 91-94.
9.  Чумак О. О. Гарантії діяльності працівників Державної виконавчої служби України, їх види та класифікація // Митна справа. - 2013. - № 1. - Ч. 2. - Кн. 1. - С. 358-367.
10.  Крупнова Л. Правове регулювання юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - №6. - С. 75-78.
REFERENCES
1.  Shupenia M., Bachuk B., Semerha S. Yak posylyty pravovyi zakhyst pratsivnykiv derzhavnoi vyko- navchoi sluzhby [How the Legal Protection of the State Executive Service can be Strengthened], Pravo Ukrainy, 2005, no. 6, pp. 10-12.
2.  Krupnova L. V. Administratyvno-pravovyi status pratsivnyka derzhavnoi vykonavchoi sluzhby Ukrainy [Administrative and Legal Status of the State Penitentiary Service of Ukraine], Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys Odeskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 2010, Issue 3, pp. 116-118.
3.  Avtorhov A. M. Administratyvno-pravovyi status derzhavnoho vykonavtsia [Administrative and Legal Status of the Bailiff], Kyiv, 2008, 211 p.
4.  Chumak O. O. Dystsyplinarna vidpovidalnist pratsivnykiv derzhavnoi vykonavchoi sluzhby Ukrainy [Disciplinary Responsibility of the State Penitentiary Service of Ukraine], Aktualniproblemy prava: teo- riia ipraktyka, 2013, no. 26, pp. 587-593.
5.  Kuzmenko O., Avtorhov A. Pravovyi status derzhavnoho vykonavtsia u radianskomu pravi [The Legal Status of the Bailiff in Soviet Law], Pravo Ukrainy, 2007, no. 9, pp. 17-20.
6.  Shcherbak S. V. Subiekty vykonavchoho provadzhennia [The Subjects of Enforcement Procedure], Pravovyi visnyk Ukrainskoi akademii bankivskoispravy, 2012, no. 1, pp. 48-54.
7.  Krupnova L. V. Administratyvno-pravovyi status pratsivnyka Derzhavnoi vykonavchoi sluzhby Ukrainy [Administrative and Legal Status of the State Penitentiary Service of Ukraine], Irpin, 2008, 177 p.
8.  Lotynska O. Rol derzhavnoho vykonavtsia u vykonavchomu provadzhenni (porivnialna kharakterystyka zakonodavstva Ukrainy i Rosii) [The Role of the Bailiff in Enforcement Procedure (Comparative Description of the Legislation of Ukraine and Russia)], Pravo Ukrainy, 2002, no. 8, pp. 91-94.
9.  Chumak O. O. Harantii diialnosti pratsivnykiv Derzhavnoi vykonavchoi sluzhby Ukrainy, yikh vydy ta klasyfikatsiia [Guarantees for the Activity of Employees of the State Penitentiary Service of Ukraine, Their Types and Classification], Mytna sprava, 2013, no. 1, Part 2, Book 1, pp. 358-367.
10.  Krupnova L. Pravove rehuliuvannia yurydychnoi vidpovidalnosti pratsivnykiv derzhavnoi vykonavchoi sluzhby [Legal Regulation of the Legal Liability of the State Executive Service], Pravo Ukrainy, 2005, no. 6, pp. 75-78.
Макушев П. В. Юридична відповідальність державного виконавця як складова його адміністративно-правового статусу