Держава надає пріоритетну підтримку розвиткові науки як визначального джерела економічного зростання і невід'ємного складника національної культури та освіти, створюючи необхідні умови для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково- технічної діяльності, забезпечуючи використання досягнень науки і техніки для розв'язання соціальних, економічних, культурних та інших проблем.

Згідно зі ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співавторством.

Правові засади державної політики в сфері науково-технічної діяльності визначено в Законі України від 13 грудня 1991 р. "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності". Зараз цей Закон діє в редакції від 1 грудня 1998 р. і має назву "Про наукову і науково-технічну діяльність"1. Згідно з ним розвиток науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання.

Державне управління і регулювання наукової діяльності здійснюється відповідно до принципів: органічної єдності науково-технічного, економічного та духовного розвитку суспільства, поєднання централізації та децентралізації управління в науковій діяльності; додержання вимог екологічної безпеки; визнання свободи творчої, наукової та науково-технічної діяльності; збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва; свободи поширення наукової та науково-технічної інформації; відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва; забезпечення інтеграції української науки у світову поєднано із захистом інтересів національної безпеки.

13 липня 1999 р. постановою Верховної Ради України затверджено Концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку України[167]. Відповідно до неї збереження та підвищення якості науково- технологічного потенціалу віднесено до пріоритетних національних інтересів України. У Концепції визначено головні цілі і напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку, шляхи фінансового забезпечення наукової та інноваційної діяльності, механізм удосконалення управління в цих сферах тощо.

Наукову діяльність здійснюють наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІУ рівнів акредитації, громадські організації. Кожна організаційна форма має свої певні особливості. Безпосередньо у сфері організації науки діють спеціалізовані органи виконавчої влади, а також державні установи. З метою сприяння формуванню державної політики розвитку науки, визначення пріоритетних науково-технічних напрямів, вироблення стратегії технологічного розвитку, вдосконалення структури управління наукою та системи підготовки і атестації наукових кадрів при Президентові України діє консультативно-дорадчий орган - Рада з питань науки та науково- технічної політики[168]. Основними завданнями цього органу є вироблення державної політики з питань розвитку науки та технологій, правове і організаційне забезпечення їх реалізації; прогнозування розвитку науки і технологій; розгляд і оцінювання проектів національних і державно-наукових програм, визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій та ін.

Правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки в Україні визначено в Законі України від 11 липня 2001 р. "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки"[169].

Основним засобом реалізації пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки є державні наукові та науково-технічні програми. Їх підрозділяють на загальнодержавні (національні), які затверджує Верховна Рада; державні (міжвідомчі); галузеві (багатогалузеві); регіональні (територіальні).

Статус державних (міжвідомчих) наукових і науково-технічних програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля[170].

Для ефективного здійснення наукової та науково-технічної діяльності держава застосовує фінансово-кредитні і податкові важелі. Одним із основних важелів є бюджетне фінансування. Фундаментальні дослідження підтримуються також через Державний фонд фундаментальних досліджень[171]. Фінансова та матеріально-технічна підтримка заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції здійснюється на конкурсних засадах через Державний інноваційний фонд.