Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються із адміністративно-правових норм чи місять хоча б одну з таких норм.

Особливістю адміністративного права є різноманітність і значна кількість його джерел. Це обумовлено тим, що нормами зазначеної галузі регламентується широке коло суспільних відносин. Разом з тим джерела адміністративного права становлять систему логічно і послідовно розміщених актів. Так, по-перше, всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають найвищу юридичну силу. По-друге, нормативні акти органів виконавчої влади усіх ланок слугують базою для нормативних актів, які приймають нижчі органи виконавчої влади. По-третє, акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти нижчих органів. І, по-четверте, нормативні акти галузевого (відомчого) характеру ґрунтуються на джерелах загального характеру.

Система джерел адміністративного права складається з таких актів правотворчості.

1.  Конституція України.
2.  Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (наприклад, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі 52

 
попередження розповсюдження хвороби, що спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекції), підписана 28 січня 2003 р. і ратифікована Законом України від 4 лютого 2004 р.).

1.  Закони (наприклад, Закон від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу"[10]) та інші акти, що мають силу закону (наприклад, декрети Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Закону від 18 листопада 1992 р. "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регу- лювання"[11]).
2.  Постанови Верховної Ради України (наприклад, постанова Верховної Ради від 26 червня 1992 р. "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон"[12]).
3.  Укази та розпорядження Президента України (наприклад, Указ Президента від 7 лютого 2008 р. "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування"[13]).
4.  Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів від 26 травня 2007 р. "Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України"[14]).
5.  Нормативні накази керівників центральних органів виконавчої влади (наприклад, наказ Міністра внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства" від 1 грудня 2003 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2003 р.[15]).
6.  Нормативно-правові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим (наприклад, постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2006 р. "Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об'єктах Автономної Республіки Крим"[16] та постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим

 
від 30 січня 2007 р. "Про затвердження методики контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади"[17]).

1.  Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.
2.  Рішення органів місцевого самоврядування, що містять адміністративно-правові норми (наприклад, такі, що прийняті на підставі ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

До джерел адміністративного права можуть бути віднесені рішення Конституційного Суду України, оскільки в результаті діяльності цього органу можуть тлумачитися або визнаватися такими, що не відповідають Конституції України (фактично скасовуватися), окремі адміністративно-правові норми (наприклад, питання щодо тлумачення і конституційності норм Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядаються у Рішенні Конституційного Суду України по справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16 листопада 2000 р.[18]).

Конституція України як джерело адміністративного права нормативно забезпечує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і разом з тим визначає способи захисту прав громадян від зловживань з боку владних структур. Так, в Основному Законі окреслено систему органів виконавчої влади, їх найважливіші повноваження, організацію діяльності, форми правових актів тощо. Поряд з цими положеннями в Конституції містяться норми, що встановлюють адміністративно-правовий статус громадян, обов'язки і відповідальність представників публічної влади тощо.

Щодо законів України як джерел адміністративного права, то, виходячи зі змісту ст. 92 Конституції, виключно такими актами можуть визначатися права і обов'язки громадян, засади утворення об'єднань громадян, організація та діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, засади місцевого самоврядування тощо.

У системі джерел адміністративного права Конституція та закони України відіграють провідну роль, оскільки, маючи найвищу юридичну силу, вони є базою для появи нових джерел зазначеної галузі права.