Політику держави у сфері культури, правові, економічні та соціальні гарантії її реалізації, систему соціального захисту працівників культури визначає Верховна Рада України.

Органи виконавчої влади забезпечують реалізацію політики у сфері культури; здійснюють за участю громадських об'єднань розроблення державних програм розвитку культури та їх фінансування; створюють умови для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, які проживають на території України, та ін.

Управлінська діяльність у сфері культури здійснюється системою органів виконавчої влади, кожен з яких реалізує свою компетенцію на окремих ділянках культурного будівництва: безпосередньо культура, телебачення і радіомовлення, кінематографія, друкарська справа та ін.

Систему державних органів управління культурою складають: Міністерство культури і туризму України, Міністерство АРК, управління культури і туризму обласної, Севастопольської міської, Головне управління культури, Головне управління охорони культурної спадщини, управління туризму і курортів Київської міської державної адміністрації; відділ культури і туризму районної, районної у м. Севастополі, відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини районної у м. Києві державної адміністрації[176], підвідомчі їм театри, концертні
 

 
організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

Міністерство культури і туризму України (МКТ України) є центральним органом виконавчої влади, діє на основі Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р.1 Діяльність МКТ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МКТ України є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики; участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі; координація здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до його компетенції; сприяння створенню умов для задоволення національно-культурних потреб громадян України та українців, які проживають за межами України, збереженню і популяризації культурних надбань Українського народу, здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції Міністерства.

Відповідно до покладених на МКТ України завдань воно розробляє та вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики та захисту суспільної моралі; бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України; здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та спеціально уповноваженого державного органу контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей; розробляє і здійснює заходи щодо створення умов для відродження та розвитку культури української нації, культурної самобутності корінних народів і національних меншин України, всіх видів мистецтва, самодіяльної творчості, осередків традиційної народної творчості, художніх промислів та ремесел; сприяє діяльності творчих спілок, молодіжних, дитячих та інших громадських організацій, що функціонують у сфері культури, мистецтва, кінематографії, туризму, діяльності курортів, та ін.

МКТ України в межах своїх повноважень та на виконання законодавства України видає накази, у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, спільні акти. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МКТ України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності у Міністерстві утворюється колегія, рішення якої приводяться в життя наказом Міністра культури і туризму України. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій у МКТ можуть утворюватися наукові ради, інші консультативні та дорадчі органи. Їх склад та положення про них затверджує Міністр.

Державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери визначають Верховна Рада і Президент України. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у цій сфері.

Уповноваженим органом управління державним телебаченням і радіомовленням України є утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. Державний комітет телебачення та радіомовлення України[177], який здійснює керівництво державним телебаченням і радіомовленням, несе відповідальність за його розвиток, координує діяльність підприємств, установ і організацій, що входять до сфери його управління.

Основними завданнями Державного комітету у сфері телебачення і радіомовлення є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі; міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер; здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах; сприяння реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечення розвитку інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору.

Законом України від 23 вересня 1997 р. "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" створено Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення[178], яка є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, мета діяльності котрого - нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомов- лення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. Національна рада не може делегувати свої повноваження третім особам. Член Національної ради не може одноособово здійснювати функції, покладені на Національну раду. Національна рада складається з восьми осіб. З них чотири члени Національної ради призначаються Верховною Радою України і чотири члени Національної ради - Президентом України. Національна рада є повноважною при призначенні не менше шести її членів. Голова Національної ради обирається Національною радою з числа членів Національної ради таємним голосуванням. Кандидатури на посаду голови Національної ради висуваються за поданням не менше трьох членів Національної ради. Обраним на посаду голови Національної ради вважається кандидат, за якого проголосувало не менше п'яти членів Національної ради.

Повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є: участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення; розроблення і затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору; аналіз стану телерадіомовлення в Україні; прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу; визначення порядку технічної розробки багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу, та порядку проведення конкурсів на технічне розроблення, обслуговування та експлуатацію таких телемереж; замовлення розроблення висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення; сприяння включенню телерадіоорганізацій України до світового інформаційного простору і здійсненню їх діяльності відповідно до міжнародних стандартів; узагальнення практики застосування законодавства у сфері телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері; здійснення співробітництва з питань телебачення і радіомовлення з міжнародними організаціями, з органами державної влади та неурядовими організаціями інших країн; визначення порядку документування, формування, обліку та зберігання телерадіоорганізаціями копій (записів) програм і передач, що виходять в ефір, формування тимчасового архіву та архівного фонду телерадіо- організацій відповідно до законодавства України; створення та утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України у порядку, встановленому законом.

Закон "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації"[179] відповідно до Конституції України визначає порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування, є складовою частиною законодавства України про інформацію.

Національна рада дає телерадіоорганізаціям ліцензії на мовлення, багатоканальну телемережу (ефірну або кабельну), ретрансляцію, та ефірний час. Ліцензування та реєстрація у сфері надання телекомунікаційних послуг здійснюється Національною комісією з питань регулювання зв'язку згідно із Законом України від 18 листопада 2003 р. "Про телекомунікації"[180]. Ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада згідно із Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення". Ліцензія є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Національна рада здійснює наглядові та регуляторні функції. Це функції з нагляду за додержанням: телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіо- мовлення; ліцензійних умов та умов ліцензій; визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів; стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм; телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії; телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки вітчизняного продукту у їх програмах (передачах) та щодо вживання мов при здійсненні телерадіомовлення; телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо частки іноземних інвестицій у їх статутному фонді; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм; ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіо- мовлення; ліцензування телерадіомовлення. До регуляторних функцій належать: ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробленні та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіо- мовлення; розроблення умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.