Поняття договору купівлі-продажу підприємства. Як вже зазначалося, договором купівлі-продажу регулюється передача у власність будь-якого майна, що не вилучене з обороту або не обмежене в обороті. Враховуючи, що за законом підприємство - це майно, можна припустити, що цим договором регулюється і купівля-продаж підприємства. Але навряд чи правильним буде такий підхід, оскільки на підставі виключно загальних положень договору купівлі-продажу не можна вирішити питання з цілого ряду проблем, що виникають при купівлі-продажу підприємства, зокрема, чи може покупець розпоряджатися складовими підприємства до набуття ним права власності на підприємство в цілому; чи настає відповідальність за непридатність використання підприємства для цілей, які передбачені договором; чи несе покупець відповідальність за те, що підприємство внаслідок його дій втратить своє призначення - служити здійсненню підприємницької діяльності; як визначається ціна підприємства; який порядок передачі його покупцеві, тощо.

Існує інше вирішення цієї проблеми - спеціальне врегулювання договору купівлі-продажу підприємства. Це узгоджується з тим, що серед кваліфікуючих ознак цивільно-правових договорів на першому місці стоїть специфіка предмета договору, а підприємство - це май-
 

 
новий комплекс, що складається з різнорідних елементів, кожен з яких може виступати як самостійний об'єкт цивільних прав: речей нерухомих (земельних ділянок, будівель, споруд) і рухомих (устаткування, інвентарю, сировини, продукції), іншого майна, включаючи і майнові права (права вимоги), і майнові обов'язки (борги), об'єкти права інтелектуальної власності (торговельну марку або інше позначення), інформацію тощо, а об'єднання їх у функціональну сукупність - об'єкт дає можливість використати підприємство за певним призначенням - для здійснення підприємницької діяльності. Тому і договір купівлі-продажу цього об'єкта потребує запровадження хоча і подібної за своєю спрямованістю з договором купівлі-продажу майна, але спеціальної договірної форми[146], яка б враховувала оборотоздатність підприємства.

Договір купівлі-продажу підприємства - різновид договору купівлі- продажу. Тому й застосування спеціальних норм до купівлі-продажу підприємства не позбавляє цінності ті норми, які становлять загальні положення про купівлю-продаж. Останні можуть застосовуватися в субсидіарному порядку, хоча й з урахуванням особливостей оборо- тоздатності підприємства.

Предметом цього договору можуть бути і майнові права, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК), і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру (ч. 3 ст. 656 ЦК), а тому в частині переходу прав і обов'язків продавця до відносин, що виникають при купівлі-продажу підприємства, одночасно застосовуються й положення про відступлення права вимоги (цесія) (п.1 ч. 1 ст. 512, статті 513, 516 ЦК), і положення про переведення боргу (статті 520-523 ЦК).

Договір купівлі-продажу підприємства відрізняється від інших видів договорів купівлі-продажу таким:

•  предметом;
•  правовим статусом сторін;
•  наявністю етапу по визначенню складових підприємства, який передує безпосередньому укладенню цього договору;
•  у покупця право власності на підприємство виникає на підставі складного юридичного складу: укладення договору купівлі-продажу, що засвідчується нотаріально з подальшою державною реєстрацією

 
цього договору, факт проведення якої підтверджується відповідним актом; складна процедура передачі підприємства, факт якої підтверджується передавальним актом;

•  цей договір належить до договорів про виключне особисте виконання боржником свого обов 'язку, оскільки потребує спеціальної процедури його укладення і виконання: передачі усіх видів майна, що входять до складу підприємства, включаючи і передачу виключних прав на об'єкти права інтелектуальної власності; відповідного оформлення такої передачі, тобто здійснення усіх тих дій, які може здійснювати тільки власник підприємства - боржник за договором;
•  характером прав і обов'язків сторін та відповідальністю сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

Договір купівлі-продажу підприємства можна визначити як договір, за яким продавець зобов 'язується передати покупцеві підприємство як єдиний майновий комплекс та як сферу діяльності, за винятком тих прав і обов 'язків, які він не може передати іншим особам; утримуватись від конкуренції, якщо це передбачено договором, а покупець зобов'язується на підставі передавального акта прийняти підприємство, оплатити його й використовувати за призначенням.

За правовою характеристикою договір купівлі-продажу підприємства - двосторонньовзаємний і оплатний договір. Що ж стосується його реальності або консенсуальності, то на сьогодні це питання все ще залишається спірним. У доктрині існує думка, що з відродженням в законодавстві категорії нерухомість, а підприємство - нерухомість за законом[147], поділ цивільно-правових договорів на реальні і консенсуальні втратив своє всеохоплююче значення, залишившись характерним лише для відповідних правочинів з рухомими речами або майновими правами, оскільки правочини з нерухомістю, як правило, підлягають обов'язковій державній реєстрації, і саме факт такої реєстрації, а не передача речі або укладення договору породжує відповідний юридичний ефект - виникнення, зміну або припинення речових прав на нерухомість[148]. У зв'язку із цим навіть виділяють особливу групу договорів, які вважаються укладеними з моменту їх державної реєстрації[149]. Хоча існує і точка зору, що договір купівлі-продажу підприємства - консенсуальний договір, а державна реєстрація його повинна розглядатися як кваліфікована (складна письмова) форма договору[150].

Погоджуючись з тим, що до правочинів з природною нерухомістю поділ цивільно-правових договорів на реальні і консенсуальні втратив своє всеохоплююче значення, слід зауважити, що договір купівлі- продажу підприємства, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тому, якщо сторони у договорі домовляться, що зобов'язання щодо фактичної передачі підприємства та його оплати повинні бути виконані після проведення, наприклад, державної реєстрації, то кожна з них має право вимагати їх виконання. Саме у такій можливості контрагентів і полягає консенсуальність договору купівлі-продажу підприємства.

Сторонами договору є продавець і покупець. Покупцем може бути виключно суб'єкт підприємницької діяльності, оскільки призначення підприємства - здійснення підприємницької діяльності. Щодо продавця, то ним завжди виступає власник підприємства, як правило, підприємницьке товариство (господарське товариство або виробничий кооператив), фізична особа-підприємець, а якщо підприємство отримано у власність на підставі спадкового правонаступництва, то і фізична особа - непідприємець.

До істотних умов договору належать: предмет, строки, ціна, умови про введення покупця у сферу діяльності.

Предмет договору. Предметом цього договору виступає виключно підприємство як єдиний майновий комплекс, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на позначення, що індивідуалізує підприємство (власне найменування підприємства), продукцію, роботи, послуги, виключні права, якщо інше не встановлено договором або законом, за винятком прав і обов' язків, які продавець не вправі передавати іншим особам (наприклад, ліцензії (дозволи) на право здійснення певного виду діяльності, оскільки вони є індивідуальними).
 

 
Продаж окремих складових підприємства - будівель, устаткування тощо як окремих майнових цінностей не підпадає під спеціальне врегулювання договору купівлі-продажу підприємства.

Строк. Визначення складових підприємства, їх вартості, а також передача майнового комплексу в цілому неможливі за один день. Тому істотною умовою цього договору є певні строки, а саме строк укладення договору, строк передачі підприємства, строк виконання окремих умов договору, наприклад, по введенню покупця у сферу діяльності тощо.

Ціна. Оцінка вартості підприємства припускає визначення фактичної його собівартості і ринкової вартості. Фактична вартість визначається шляхом підсумку балансової вартості активів підприємства. Під реальною ринковою ціною розуміється найбільш вірогідна ціна, за яку підприємство може бути відчужено на відкритому ринку в умовах конкуренції. При визначенні ринкової вартості в розрахунок береться також і ціна підприємства як діяльності, тобто його "шанси" (клієнте- ла - сііепіеіа), вплив, який здійснює нематеріальний елемент як складова підприємства на ціну останнього. Вартість підприємства визначається на основі його повної інвентаризації. Акт інвентаризації обов'язково доповнюється висновком незалежного аудитора про склад і фінансовий стан підприємства.

Умова про введення покупця у сферу діяльності підприємства. На відміну від інших договорів купівлі-продажу сторони повинні узгодити процес введення покупця у ту сферу діяльності, якою він буде займатися, отримавши підприємство (ознайомлення з секретами виробництва; джерелами постачання необхідної продукції; можливостями збуту продукції (товарів, робіт, послуг) і т. ін.).

Проте вони не позбавлені можливості досягти згоди з будь-яких інших умов, укладаючи цей договір. У такому випадку й інші умови договору вважатимуться істотними (ст. 627 ЦК). До таких умов можна віднести і умови, спрямовані на усунення конкуренції. З погляду на те, що суттєвий вплив на визначення ринкової ціни підприємства чинять його "шанси", покупцю не байдуже, чи відкриє у майбутньому подібне підприємство продавець - професійний конкурент, який знає всі недоліки і переваги підприємства, зможе зберегти значну кількість контрагентів, які були пов'язані з діяльністю підприємства тощо. А це, безумовно, знецінює на майбутнє підприємство. Одним із шляхів запобігти цьому є узгодження в договорі умов, які спрямовані на усунення конкуренції, а саме: заборона продавцеві після продажу підприємства 212
 

 
організовувати протягом певного строку і на певній території аналогічні підприємства, здійснювати той самий або схожий вид підприємницької діяльності, розголошувати відомі комерційні таємниці підприємства; випускати після виконання договору однорідну з покупцем продукцію (товар) і тощо.

Зміст договору. Права і обов'язки сторін за цим договором майже не відрізняються від прав і обов'язків сторін за договорами купівлі- продажу іншого майна, хоча і мають певні особливості.

Так, до основних обов 'язків продавця слід віднести: