Оскільки при прийнятті ЦК не ставилась мета дати у ньому вичерпний перелік договорів, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності, то також на практиці учасники цивільних відносин укладають і інші договори.

Договір щодо управління майновими правами автора або інших суб'єктів авторського права і суміжних прав укладається між володільцем майнових авторських чи суміжних прав і організацією колективного управління. Найбільш повно на сьогодні функцію останнього виконує Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України.

Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права чи суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: по-перше, погоджувати з особами, які використовують об' єкти авторського права чи суміжних прав, розмір винагороди під час укладення договору; по-друге, укладати дого- вори із зацікавленими особами про використання прав, переданих в управління; по-третє, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права чи суміжних прав суб'єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють; по-четверте, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, у тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права чи суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів (ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"1).

Договір про порядок розподілу прав на службові об'єкти інтелектуальної власності - це цивільно-правовий договір, що укладається між роботодавцем і працівником стосовно узгодження прав на створені у зв 'язку з виконанням трудового договору результати творчої діяльності.

У випадку відсутності такого договору застосовується загальне правило, передбачене ч. 2 ст. 429 ЦК: майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно.

Аналогічне правило застосовується і при розподілі права інтелектуальної власності на об' єкт, створений за замовленням. Як уже зазначалося, сторонам доцільно у договорі більш детально врегулювати свої права на такі об'єкти. Пояснюється це тим, що застосування загального правила про спільні права на службовий об' єкт у майбутньому може ускладнити взаємини з приводу цього об' єкта, якщо в певний момент працівник і роботодавець не зможуть досягти загальної згоди. З погляду права ідеальною є ситуація, коли на об'єкт має права тільки один суб'єкт. Це спрощує процес реалізації прав.

Суб'єкти інтелектуальної власності вправі укладати й інші договори у сфері інтелектуальної власності. Наприклад, договори між співавторами, договори між співвласниками охоронного документа (патенту чи свідоцтва) тощо. Головне, щоб їх умови не суперечили нормативним приписам актів цивільного законодавства України.

Питання для самоконтролю

1.    Поняття та види договорів щодо розпорядження майонови- ми правами інтелектуальної власності.

2.    Предмет договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

3.    Сторони договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

4.    Форма договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та їх державна реєстрація.

5.    Поняття ліцензії на використання об' єкта права інтелектуальної власності.

6.    Види ліцензій.

7.    Поняття ліцензійного договору.

8.    Зміст ліцензійного договору.

9.    Особливості ліцензійного договору на торговельну марку.

10.                Поняття договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

11.                Випадки обов'язкової реєстрації договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

12.                Поняття договору про створення за замовленням і використання обєкта права інтелектуальної власності.