1.2. Об'єктивна необхідність контрольної функції держави на фінансовому ринку
Сторінки матеріалу:
- 1.2. Об'єктивна необхідність контрольної функції держави на фінансовому ринку
- Сторінка 2
Основною метою розвитку фінансового ринку України є становлення цілісного та прозорого, високоліквідного, ефективного та справедливого ринку фінансових послуг, регульованого державою та інтегрованого у світовий ринок.
Проте, щоб досягти поставленої мети слід не лише впроваджувати відповідні стандарти, але й, що не менш важливо, здійснювати контроль відповідності їх реалізації.
Зауважимо, що контроль діяльності учасників ринку фінансових послуг проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується переважно соціального управління, політичного керівництва, народної демократії, правової держави тощо.
Контроль як функція соціального управління - це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об'єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилень від заданих параметрів [27, с. 52].
Як функція соціального управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта [101, с. 33].
Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його постанови.
Таким чином, соціальне управління і контроль - явища, тісно пов'язані одні з одними і які у взаємодії утворюють стійку систему.
Контроль як функція, політичного керівництва є засобом зміцнення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю і перевірки - виконання правлячою партією своїх програмних установок і передвиборчих платформ щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Як показує досвід, після приходу до влади правляча партія нерідко не виконує передвиборчих програм, тому завдання контролю - своєчасно виявляти ці порушення і конституційно усувати їх [133, с. 12].
Контроль як функція народної демократії здійснюється самим народом і для народу. У правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу.
Як специфічна об'єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо, за активної участі трудящих [112, с. 20-21].
Контроль, як функція правової держави включає в себе сприяння діяльності підприємств щодо процесів, які вони виконують, за допомогою економічних стимулів. Це пільгове державне кредитування виробництва продукції, інвестування, оподаткування тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств. При цьому поєднується державний контроль (в особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників (підприємців), зацікавлених у виконанні державних замовлень. контрактів, завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності.
За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість, якість та асортимент продукції [128, с. 29].
Таким чином, держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного життя в країні. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, який зазнає серйозних змін у процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського управління, законодавчої і виконавчої влади.
Ефективність роботи органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в державі багато в чому залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень, розпоряджень, від організації їх виконання.
Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їх компетентності і відповідальності, сприяє поширенню позитивної практики роботи [6, с. 50].
Контроль у широкому розумінні - це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне здійснення поставлених цілей.
Основна мета контролю полягає в тому, щоб:
- об'єктивно вивчити фактичний стан справ у різних ланках суспільного і державного життя;
- виявити ті фактори та умови, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів і досягнення цілей [2, с. 17].
Сутність контролю, економічну необхідність, його становлення, роль і значення для вітчизняної теорії в наукових джерелах обґрунтували такі відомі вчені, як В.Б. Авєр'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, І.А. Бєлобжецький, М.П. Бєлов, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Є.А. Вознесенський, М.В. Кужельний, В.М. Мурашко, В.Я. Савченко, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко та ін. Розроблені відомими вченими основи контролю як науки, його методологія і дотепер залишаються основою практичної діяльності усіх контролюючих органів.
Науку про контроль в умовах державної форми власності розвинув Вознесенський Є.А. і визначив його як специфічний вид суспільного розподілу праці, обґрунтував самостійне існування контролю фінансового ринку, дав класифікацію об'єктів державного контролю в нашій країні [46, с. 46; 47, с. 26]. І.А. Бєлобжецький [15, с. 10] розглядає контроль як самостійну функцію управління економікою, виділяє, як і Ф.Ф. Бутинець [29, с. 141; 30, с. 58], фінансово-господарський контроль у самостійну галузь знань. Але, на відміну від Бутинця, у Бєлобжецького фінансовий і господарський контроль об'єднуються в одну галузь знань. Однак, таке об'єднання контролю не виправдано, насамперед, з погляду системи державного господарювання на підприємствах. Господарський контроль на підприємствах необґрунтовано посувається на друге місце, на першому ж - фінансовий бік (фінансовий контроль). Фінансовий контроль, як вже зазначалося, базується на використанні контрольної функції фінансів, що випливає з господарської діяльності підприємств. Отже, на рівні підприємства пріоритет має господарський контроль, який базується в системі господарювання ринкових відносин на різноманітних формах власності.
Будь-яка наука базується на загальноприйнятих, теоретично зумовлених поняттях. Використання в професійному фінансовому лексиконі нарівні з термінами "контроль", "ревізія" нового терміна "аудит" потребує їх аналізу, тим більше, якщо різні автори по-різному трактують як класифікаційні ознаки термінології контролю, гак і відповідні поняття аудиту. Так, на думку В.І. Відяпіна, "контроль - це системна сукупність процесів, за допомогою яких забезпечується спостереження за об'єктом управління з метою виявлення відхилень від установлених норм і здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації негативних явищ" [43, с. 15].
Є.Д. Просвєткін вказує на контроль як на "систему економічних і правових відносин із спостереження за виробництвом" [232, с. 11].
І.А. Білобжецький вважає, що "економічний контроль являє собою систему спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану, оцінки достовірності й ефективності управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог, які ставляться цими рішеннями, запобігання несприятливим явищам і повідомлення про них при необхідності компетентним органам" [15; 16, с. 7, 54].
Є.Д. Кочерін визначає, що "господарський контроль - це систематична, конструктивна діяльність керівників, органів управління, яка спрямована па зближення фактичного виконання до запланованого результату" [112, с. 14].
Термін "контроль" тлумачать як порівняння (зіставлення чи протиставлення) кількох тверджень [244, с. 11] або як протидія чомусь небажаному [29, с. 8]. Під ним ще розуміють різновид зв'язку, зміст якого виражається в стеженні за перебігом суспільно-господарських процесів для досягнення визначеної мети; ставленням суб'єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб'єктів щодо дотримання певних норм; діями, зміст яких полягає у порівнянні кількох величин, що характеризують норми та ступінь їх досягнення [244, с. 12].
З огляду на те, що контроль ґрунтується на зіставленні кількох величин, його треба розцінювати як безальтернативний засіб пізнання. Це дає змогу вести мову про гносеологічну пізнавальну роль і функцію контролю в суспільно-господарському бутті. Таким чином, контроль - це і інструмент дослідження реальності, яка пізнається у порівнянні.
У дослідженнях про контрольно-ревізійну діяльність М.Т. Білухи поширеною є концепція контролю, яка зводить його суть до перевірки дотримання законодавства, виявлення порушень і вад [143, с. 42; 17, с. 73].
Фактично контроль не обмежується роллю насипного спостерігача, він активно впливає на більш раціональне використання ресурсів, усунення вад для оптимального функціонування об'єкта управління. Так, Є. Кочерін [112, с. 4-5], вважаючи контроль однією з основних функцій управління, стверджує, що чітко налагоджена контрольна діяльність дає змогу своєчасно здійснювати систему управління, корегувати виробничі завдання, поліпшувати звітність тощо. Для ефективного управління необхідно мати зворотний зв'язок, який реалізується за допомогою контролю і є його серцевиною, поширюється на всі процеси управління виробництвом.
Аналогічно А. Робсон дотримується думки, що контроль передбачає і виявлення помилок конкретних працівників, і їх успіхів, аналіз причин, а також обговорення дій, які могли б виправити помилки і закріпити успіхи [234, с. 15].
Визначення поняття контроль фінансового ринку також змінювалося з розвитком суспільства.
У більшості наукових джерел соціалістичного періоду контроль фінансової сфери визначається як одна зі ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом і розподілом продуктів. У цей період характерним є і ототожнення фінансового контролю з контрольною функцію фінансів.
Лише М. Малеин розглядає контроль фінансового ринку як діяльність фінансових, кредитних та господарських органів (організацій), що регулюється нормами права, спрямовану на забезпечення фінансової, бюджетної, податкової, кредитної, розрахункової і касової дисципліни у процесі виконання планів і яка полягає у перевірці законності, обґрунтованості та раціональності грошових затрат [130, с. 103].
Водночас з огляду на одержавлення власності більшість трактувань контролю фінансового сектора соціалістичної доби пов'язана з державним контролем. Тому про виділення в його окремий підвид і визначення особливостей організації та здійснення державного контролю діяльності учасників фінансового ринку в той час не йшлося, так як не було самих його учасників. Законодавче та нормативно-правове поле не надавало можливість їх створення та діяльності.
У працях, виданих після так званої перебудови, також переважно йдеться тільки про контроль фінансовий, який по суті в багатьох випадках ототожнюється з контрольною функцією фінансів, або визначається як елемент системи управління, що забезпечує зворотний зв'язок.
З врахуванням зміни реалій останніх шістнадцяти років, впродовж яких єдина державна власність замінена державкою, колективною і приватною, у науковій літературі розглядається також таке визначення: "Державний фінансовий контроль - одна з найважливіших функцій державного управління, що спрямована на розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами й іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень - на своєчасне прийняття відповідних корегувальних і превентивних заходів" [86, с. 84].