Беручи до уваги зазначене, можна зробити такий висновок: державний контроль фінансового ринку є невід'ємним і важливим складником державного регулювання економіки, оскільки покликаний забезпечити цей процес достовірною інформацією про використання господарюючими структурами фінансових ресурсів, про ефективність здійсненого регулювання та наявність відхилень від встановлених норм, які перешкоджають формуванню, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, а також дає змогу вжити необхідні заходи для блокування негативних явищ і профілактики їх на майбутнє.

Звідси роль державного контролю на фінансовому ринку виражається через участь у вирішенні двох проблем:

• підвищення ефективності державного регулювання економіки;
• дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою.

У першому випадку за допомогою державного контролю на фінансовому ринку суб'єкт державного регулювання економіки отримує необхідну інформацію про якість вжитих ним заходів  регулювання, а саме дані про своєчасність, достатність, адресність і витратність застосованих регуляторів.

У другому випадку за допомогою державного контролю на фінансовому ринку реалізується контрольна функція державного регулювання економіки [138, с. 19].

Якісний бік державного контролю фінансового ринку виражається через реалізацію ним трьох основних функцій: інформаційної, профілактичної і мобілізуючої.

Інформаційна функція державного контролю на фінансовому ринку зводиться до того, що інформація, отримана в результаті його здійснення, має стати основою для ухвалення відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів, які забезпечать функціонування суб'єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм [7, с. 10].

Профілактична функція державного контролю на фінансовому ринку полягає у виявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягненні їх до встановленої чинним законодавством відповідальності.

Мобілізуюча функція державного контролю на фінансовому ринку передбачає усунення суб'єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об'єктах державного регулювання.

З огляду на зазначене сутність державного фінансового контролю розкривається через його основні складники, які визначають його мету, завдання, суб'єкти і об'єкти, предмет, принципи, форми і методи контролю.

Методологічно сутність державного контролю на фінансовому ринку як поняття зводиться до процесу вивчення господарських операцій, порівняння їх з нормами, виявлення і фіксації відхилень від норм та вжиття заходів для усунення наслідків порушень і запобігання їм у подальшому.

Визначальним елементом системи державного контролю фінансового ринку є його мета, бо в основному від цього залежить, що саме, як і якими засобами потрібно контролювати.

Згідно з Лімською декларацією керівних принципів контролю, в якій узагальнено досвід організації і діяльності державних органів фінансового контролю різних країн у сучасних умовах з урахуванням різноманітності систем управління, специфіки господарювання і практики контрольної роботи, контроль - не самоціль, а невід'ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності ефективності та економії використання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити корегуючі заходи, а в окремих випадках - притягти до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну державі шкоду або здійснити заходи для запобігання чи скорочення порушень у майбутньому [245, с. 27].

Метою державного контролю на фінансовому ринку є встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб'єктами господарювання фінансових ресурсів, забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про дотримання суб'єктами господарювання встановлених державою обмежувальних параметрів обігу фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, блокування в ній відхилень від прийнятих стандартів, що перешкоджають мобілізації, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, і запобігання таким порушенням на майбутнє.

До переходу на ринкову економіку держава шляхом контролю фінансового сектору економіки здійснювала перевірку виробництва і розподілу суспільного продукту, використання матеріальних і грошових коштів. Завданням державного контролю на фінансовому ринку була перевірка виконання фінансових планів підприємств, дотримання положень господарського розрахунку і фінансової дисципліни, здійснення заходів з виявлення резервів поліпшення господарської діяльності. Водночас контроль фінансової сфери сприяв і сприяє збільшенню нагромаджень, підвищенню рентабельності, запровадженню режиму економії та ефективному використанню матеріальних і фінансових ресурсів; забезпечує перевірку збереження всіх форм власності, а також законності витрачання коштів.

За М. Білухою [21, с. 51], основними завданнями фінансово-господарського контролю є:

• виявлення та профілактика порушень у технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском неякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів;
• невиконанням договірних зобов'язань з кооперативних поставок;
• не конкурентоспроможністю продукції;
• нерентабельною роботою окремих ланок господарства.

С. Шохін і Л. Вороніна [286, с. 15-16] серед завдань державного фінансового контролю виділяють:

• забезпечення дотримання чинного законодавства в галузі оподаткування, використання бюджетних ресурсів і коштів позабюджетних фондів, державної і муніципальної власності;
• правильність валютних операцій, проведення приватизації і ведення бухгалтерського обліку;
• перевірку стану та ефективності використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств;
• виявлення резервів зростання фінансових ресурсів;
• контроль за обігом коштів бюджету і позабюджетних фондів у банках та інших кредитно-фінансових закладах;
• контроль за законністю надання та ефективністю використання пільг з оподаткування, державних дотацій та інших переваг;
• запобігання розтратам і фінансовим зловживанням.

Д. Ірвін [95, с. 8, 22-23] стверджує, що головними причинами для збереження контролю на фінансовому ринку є:

• необхідність проведення моніторингу результатів господарської діяльності і їх порівняння з планом;
• максималізація прибутку;
• оцінка платоспроможності;
• спостереження за ліквідністю.

Відтак призначення контролю фінансового ринку він вбачає у перевірці:

• правильності і повноти використання виробничих потужностей;
• впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, передового досвіду, прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, палива;
• здійснення заходів зі зниження собівартості продукції, будівництва, робіт, послуг;
• забезпечення високої якості виробленої продукції та відповідність її чинним державним стандартам, технічним умовам;
• правильності складання і достовірності виконання господарських і фінансових планів;
• дотримання діючого порядку ціноутворення і обґрунтованості застосованих цін;
• правильності витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей;
• стану власних оборотних коштів та їх використання, правильності утворення і використання спеціальних фондів;
• повноти і своєчасності оплати реалізованої продукції, виконаних робіт і послуг;
• правильності постановки бухгалтерського обліку, законності господарських операцій [107, с. 92].

Застосування контрольної функції держави на фінансовому ринку на макрорівні є інструментом підвищення ефективності функціонування економіки, забезпечення обігу фінансових ресурсів відповідно до обмежувальних законодавством параметрів, повноти сплати податків та обов'язкових платежів, блокування діяльності, що загрожує національній безпеці, монополізує ринки, спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання послуг, містить значні соціальні загрози, які зачіпають інтереси великих груп громадян, порушує законні інтереси держави, суб'єктів господарювання та суспільства в цілому; на мікрорівні - інструментом забезпечення дотримання правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, соціальних гарантій працівників і своєчасної виплати заробітної плати, стандартів ціноутворення та встановлення тарифів, платіжної дисципліни, попередження фіктивних фінансових операцій і фактів відмивання "брудних" коштів, попередження та усунення фактів незаконного, нецільового і неефективного використання бюджетних коштів, переданих суб'єктам господарювання, фінансових ресурсів, які додатково отримують ці суб'єкти за пільгами з оподаткування, а також забезпечення дотримання порядку та процедур державних і комунальних закупівель, виявлення нецільового і неефективного використання майна державної і комунальної власності, нецільового використання кредитів і позик, отриманих під гарантії Уряду [254, с. 22].

Таким чином, державний контроль на фінансовому ринку - це особлива управлінська функція держави, реалізація якої передбачає встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб'єктами господарювання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних дій за дотриманням цих норм, виявлення, правопорушень у частині використання фінансових ресурсів, їх усунення, блокування незаконних фінансових операцій і здійснення заходів щодо компенсації збитків, завданих державі, суб'єктам господарювання та громадянам.

Тож, іншими словами, державний контроль на фінансовому ринку - це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування правовідносин між учасниками фінансового ринку з метою забезпечення його справедливості, прозорості, ефективності та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.