1.3.3. Типологізація сучасних правових систем світу. У юридичній літературі, зокрема, порівняльно-правовій, формується не тільки цілісне бачення правової системи, але і диференційований підхід стосовно правових систем світу. Беручи до уваги, що "правова карта світу" не є одноманітною, а складається з окремих національних та міждержавних правових систем між якими відбуваються складні інтеграційні, багатофункційні процеси, вчені намагаються їх класифікувати за різноманітними критеріями. Важливість цих класифікацій зумовлюється як пізнавальними причинами, так і практичною необхідністю, значимістю (гармонізацією законодавства, рецепції права тощо). Проблема класифікації правових систем є однією з важливих проблем як теорії права так і порівняльного правознавства. Для класифікації використовуються різні критерії (фактори): етнічні, історичні, расові, географічні, юридичні тощо, яких на сьогодні нараховується кілька десятків. Зокрема до таких критеріїв у порівняльно-правовій літературі у свій час відносили: особливості історичного формування правових систем (Е.Глассон); загальну структуру та відмінні ознаки (А. Есмен); ступінь подібності до іншого права або походження від нього (А. Арміжон, Б. Нольде, М. Вольф); великі культурні сфери (А. Шнітцер); відношення до права римського, до jus gentiuym і до права канонічного (Е. Мартінез Паз); расову ознаку (Г. Созер-Холл); роль різноманітних джерел права (А. Леві-Ульман); внутрішньосистемні ознаки (П. Родьєр); ідеологію та юридичну техніку (Р. Давід); "правовий стиль" (К. Цвайгерт) та ін. [378; 379, с. 445; 380, с. 42; 381, с. 28-30; 382-384].

Американський вчений Дж. Вігмор у роботі "Панорама правових систем світу" всі існуючі в минулому та сучасні правові системи об'єднав у 16 основних [385]. І хоча вказана робота містить великий історико-правовий інформаційний матеріал, в ній не розмежовується синхронний та діахронний аспекти класифікації правових систем [386, с. 123].

Серед класифікаційних груп найбільш поширеними є класифікації французького компаративіста Р. Давіда та німецького - К. Цвайгерта. Р. Давід виділив такі правові сім'ї, як: англосаксонську, романо-германську, соціалістичну, релігійну, традиційну [382; 387, с. 37-48].

Німецький компаративіст К. Цвайгерт запропонував класифікацію правових сімей, яка містить вісім різновидів і базується на понятті "правового стилю". До факторів, що його визначають, К. Цвайгерт відносить: 1) історичне походження та розвиток правової системи; 2) панівну юридичну доктрину; 3) своєрідні правові інститути; 4) правові джерела та методи їх тлумачення; 5) ідеологічні фактори [388, с. 108, 117].

Швейцарський юрист К.-Г. Еберт використовував класифікацію К.Цвайгерта як одну з можливих робочих схем розмежування та впорядкування правових систем. Він вказував, що згідно з етноісторичною теорією для кожної групи правових систем (правового кола) характерним є панування тієї чи іншої правової ідеї або правопорядку: у романській - Французького цивільного кодексу, у германській - німецького цивільного уложения 1897р., у англо-американській - загального права (Common Law), у далекосхідній - конфуціанської теорії права [389, с. 39, 44].

У радянській юридичній літературі досить широко висвітлювалася глобальна типологія права [390; 364, с. 38-39; 391; 29, с. 107-122; 392; 2, с. 178; 393, с. 101-107], у межах якої проводилася внутрішньотипова класифікація [376, с. 125-155; 394; 395% 396, с. 31-225]. Ця класифікація (яка здійснювалася за формаційними ознаками) означала поділ на соціалістичний та буржуазний (капіталістичний) тип [397, с. 49; 398; 399; 400, с. 68; 401] і давала відповідь тільки на запитання волю якої соціальної групи може виражати право. Правда цей поділ не міг дати відповідь на запитання, чому у межах буржуазного типу можуть існувати правові системи загального та континентального права, демократичні і тоталітарні [98, с. 196]; що може бути спільного між американською, французькою, ісламською та японською правовими системами (у межах буржуазного типу права), згідно з формаційною типологією [402, с. 131]. Водночас, як відзначала Н.А. Крашеніннікова "із способу виробництва (суспільно-економічної формації) не можливо виявити особливості правових систем різних суспільств, наддержавних правових спільностей ..." [403, с. 7-8].

В той же час у західній юридичній літературі серед інших критеріїв використовується також і поділ ідеологічний на західне та соціалістичне право.

У сучасній юридичній літературі класифікація правових систем світу також здійснюється за різними критеріями: видами джерел права, моделлю законодавчої процедури [404], елементами загальної та правової культури [53, с. 171-177], правовими традиціями [405, с. 12], спільністю принципів правового регулювання суспільних відносин, єдністю термінології, юридичних категорій та понять [313, с. 509-510]; та складним (сукупним) критерієм, до якого входять: а) історичний генезис, система джерел права та структура правової системи [386, с. 125]; б) особливості способу правотворення, зорієнтованого на той чи інший елемент правової системи та правова ідеологія [106, с. 48; 101, с. 195-196]; в) методологія права, інфраструктура права та структура процесуального права [406]; г) правова ідеологія та юридична техніка [407]; д) правовий стиль [304, с. 553]; е) історичний досвід та розвиток права, методика правового мислення, правові інститути, види джерел права і структурно та аксіологічно зумовлений зв'язок між ними [381, с. 30].

Відповідні точки зору з цього питання висловлювались і в українській юридичній науці [61, с. 562-567; 322; 408].

Перелік різноманітних класифікацій можна було б продовжувати, беручи за основу ті чи інші підходи до вибору критеріїв та виділення основних видів правових систем тощо [409, с. 9; 410; 411, с. 243-262; 412, с. 112-140; 3; 304, с. 548-553; 413, с. 47-48]. Але, як відзначав французький компаративіст Р. Родьєр, в юриспруденції існує класифікацій правових систем майже стільки ж, скільки існує компаративістів [378, с. 27].

Отже, як теоретично, так і практично важливим для класифікації правових систем є вибір критерію, але при цьому, насамперед, необхідно з'ясувати зміст поняття "класифікація".

Відповідно до уявлень, що склалися в науковій літературі, поняття "класифікація" (лат. classic - клас, розряд і facere - робити) розглядається як "система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями" [231, с. 258].

З позицій логіки вона є різновидом логічної операції поділу понять і розглядається як систематичний розподіл предмета за класами на підставі будь-якої загальної ознаки, в результаті якого кожний клас займає по відношенню до інших класів точно фіксоване місце. Науковою класифікацією визначається розподіл предметів за класами на підставі їх найбільш суттєвих ознак [414, с. 79-83; 415, с. 60-61], найкращою є та, в якій предмети подібні один до одного за найбільшою кількістю ознак [416, с. 117].

У філософії класифікація трактується як особливий випадок застосування логічної операції об'єму поняття і "систематичний поділ та впорядкування понять та предметів" і вона має місце тоді, коли в її основі є всі можливі найбільш важливі ознаки [241, с. 212; 221, с. 220].

Подібні уявлення щодо класифікації існують в зарубіжній літературі. Правда значна увага приділяється не тільки загальним ознакам об'єктів, але й їх особливостям.

Класифікуючи такі правові об'єкти, як національні правові системи, вчені звернули увагу, що всі вони в тій чи іншій мірі взаємопов'язані. Разом з тим, одні з них мають більше подібних ознак, ніж інші, і відрізняються домінуючими особливостями. Подібні ознаки зумовлюються близькими типами суспільств, загальними чи спільними умовами історичного розвитку суспільства і релігією чи іншими аналогічними обставинами [417].

Наявність загальних, спільних ознак дала підставу для їх класифікації та поділу за певними критеріями (загальними ознаками) на групи. Водночас складність та багатогранність проблем, які виникають у зв'язку з класифікацією правових систем не дають чітких, однозначних результатів. Дискусійними є питання не тільки стосовно самих критеріїв класифікації, але і використання простих, однозначних чи складних критеріїв.

У західній компаративістиці особливо інтенсивні дискусії ведуться з приводу факторів, що мають прямий вплив на формування загальних ознак правових систем, а отже - і на вибір критеріїв їх класифікації [411, с. 253]. Серед таких факторів називають економічні, політичні, ідеологічні, релігійні, історичні, географічні, демографічні [417, с. 71], військово-політичні (стосовно сучасної Європи) [418, с. 28]. М.М. Марченко висуває ряд вимог щодо факторів впливу на формування загальних ознак правових систем, а також критеріїв їх класифікації, зокрема: 1) постійність, фундаментальність (а не випадковість) факторів; 2) чітка визначеність ознак - критеріїв; 3) об'єктивність; 4) домінування однієї з ознак у складних критеріях; 5) врахування поряд з об'єктивними і суб'єктивних факторів, що мають прямий вплив на процес формування загальних ознак правових систем [411, с. 254].

Для позначення групи правових систем, об'єднаних у процесі класифікації, що мають подібні юридичні ознаки, використовуються різні терміни: "сім'я правових систем" (Р. Давид), "правові кола" (К.Х. Еберт, М. Рейстайн), "форма правових систем" (І. Сабо), "структурна спільність" (С.С. Алексєєв), "правовий стиль" (К. Цвайгерт). Використовуються також і такі терміни, як "правопорядок", "правова культура" [419, с. 20-21] тощо. Найчастіше використовується термін "правова сім'я" [420, с. 20]. Проте Р. Давид відзначає, що поняттю "правова сім'я" не відповідає будь-яка біологічна реальність, воно використовується лише в дидактичних цілях, з метою виявлення подібностей і відмінностей у системі діючого права [53, с. 166; 386, с. 118; 406, с. 22-47].

Деякі автори вважають, що правова сім'я є категорією яка служить для визначення відносної єдності правових систем, що мають подібні юридичні ознаки, а також відображають ті особливості цих правових систем, які зумовлені подібністю їх конкретно-історичного розвитку [109, с. 198].

Не відкидаючи те позитивне, що напрацьоване юридичною наукою в плані класифікації правових систем і їх згрупування в "правові сім'ї" (форми, кола тощо), необхідно вказати і на деякі негативні моменти. По-перше, вищезгадані класифікаційні групи правових систем не дають повного уявлення про "юридичну карту світу" в цілому; по-друге, до сьогодні не визначенні чіткі критерії класифікації; то-третє, категорія "правова сім'я" не відображає об'єктивних юридичних ознак групи правових систем, які до неї входять. Видається, що розв'язанню цих та інших пізнавальних завдань сприятиме саме типологізація сучасних правових систем світу.

Саме поняття "тип правової системи" (яке відрізняється від традиційного для радянської юридичної науки поняття "типу права") дозволятиме виявити стійкі найбільш суттєві юридичні ознаки, що притаманні тій чи іншій правовій системі, розкрити закономірні зв'язки між такими ознаками окремих правових систем, що підлягатимуть угрупуванню.