• призначати проведення примусової санації фінансової установи у випадках та порядку, встановлених законом;
• звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом;
• засновувати друковані засоби масової інформації, а також висвітлювати питання розвитку та функціонування ринків фінансових послуг в інших засобах масової інформації;
• одержувати в установленому порядку від органів статистики, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених завдань;
• користуватися базами даних Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг і забезпечення діяльності фінансових установ, та надавати відповідну інформацію зазначеним органам;
• утворювати у разі потреби за погодженням з Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетом України, міністерствами та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади комісії та робочі групи;
• у межах співробітництва з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав:

1. надавати та одержувати інформацію з питань нагляду за фінансовими ринками і установами, яка не становить державної таємниці та не призводить до розголошення професійної таємниці;

2. надавати інформацію стосовно діяльності окремих фінансових установ у випадках і у порядку, встановлених у відповідних міжнародних договорах, учасником яких є Україна;

3. брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах, зустрічах, нарадах з питань, що належать до її компетенції;

4. представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та укладати у межах своїх повноважень міжнародні договори [231].

Серед інших державних органів, що задіяні на фінансовому ринку, слід назвати: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), Фонд державного майна України (ФДМУ), Національний банк України (НБУ), Міністерство фінансів України (МФУ) та Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України (МЕПЄІУ).

Згідно із Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [168] функцію щодо контролю діяльності учасників ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

На сьогодні ДКЦПФР відіграє провідну роль на фондовому ринку, сприяючи своїми нормативними актами встановленню цивілізованих "правил гри" на ньому. При цьому основні акценти в діяльності ДКЦПФР зараз робляться вже не стільки на створенні елементів інфраструктури фондового ринку та технології їх функціонування, скільки на контроль та нагляд за учасниками ринку, а також на вирішення проблем, пов'язаних з діяльністю акціонерних товариств.

ДКЦПФР здійснює контроль діяльності учасників фондового ринку у таких формах [169]:

• прийняття законодавчих актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
• регулювання випуску й обігу цінних паперів, прав і обов'язків учасників ринку цінних паперів;
• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльністю;
• заборона і припинення на певний строк (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у випадку відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на ведення цієї діяльності та притягнення до відповідальності за ведення такої діяльності відповідно до чинного законодавства;
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентом порядку реєстрації випуску цінних паперів, а також інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних  паперів, що передбачаються такою інформацією;
• створення системи захисту прав інвесторів та контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів, а також особами, що ведуть професійну діяльність на ринку цінних паперів;
• контроль за достовірністю інформації, наданої емітентами та особами, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів,  контролюючим органам;
• встановлення правил і стандартів ведення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їхнім дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
• контроль за системою ціноутворення на ринку цінних паперів;
• контроль за діяльністю осіб, що обслуговують випуск і обертання цінних паперів;
• проведення інших заходів державного регулювання та контролю за випуском і обертанням цінних паперів.

Враховуючи особливості розвитку вітчизняної економіки, і, зокрема, проходження процесу зміни власності, одну з головних ролей на фінансовому ринку сьогодні відіграє також Фонд державного майна України [227].

На цю структуру покладені наступні функції:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;
• здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації;
• створення спільних підприємств;
• здійснення повноважень з організації та проведення приватизації майна підприємств, що знаходиться в загальнодержавній власності;
• представлення інтересів держави в акціонерних товариствах, де є державні пакети акцій;
• сприяння процесу демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Повноваження Національного банку України полягають у [202]:

• всебічному укріпленні грошового обігу в країні;
• проведенні заходів, спрямованих на забезпечення конвертованості гривні та розвиток валютного ринку;
• забезпеченні спрямування кредитних ресурсів в пріоритетні галузі економіки і, насамперед, на розвиток ринку товарів і послуг;
• аналізі грошово-кредитних відносин та їх прогнозуванні;
• здійсненні функцій резервного банку, збереження та управління резервними фондами грошових знаків, дорогоцінних металів та золотовалютних запасів;
• організації розрахунків між комерційними банками через кореспондентські рахунки тощо.

Одним із найбільш дійових державних органів, що функціонують на вітчизняному фінансовому ринку є Міністерство фінансів України [210].

Безпосередньо Міністерство фінансів України займається:

• розробкою основних напрямків державної фінансової політики;
• складанням та забезпеченням виконання державного бюджету України;
• концентрацією фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки;
• фінансовим забезпеченням державних гарантій соціального захисту населення та створення державних фінансових резервів;
• розробкою та удосконаленням діючих форм фінансових взаємовідносин;
• вдосконаленням фінансового механізму, методів фінансового та бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широкого використання довгострокових та короткострокових фінансових інструментів та нормативів.

Основними завданнями Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України є [201]:

• участь у формуванні державної політики економічного і соціального розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів економічного і соціального розвитку;
• створення сприятливих економічних умов для функціонування суб'єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища;
• участь у реалізації антимонопольної політики;
• розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері реалізації прав власності;
• участь у формуванні державної регіональної політики, організація роботи, пов'язаної з її проведенням;
• забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної економічної політики щодо інтеграції України у світову економіку, здійснення економічного та соціального співробітництва з Європейським Союзом (ЄС);
• участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, економічними угрупованнями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, в тому числі кредитно-фінансовими установами інших держав, координація роботи, пов'язаної із залученням міжнародної технічної допомоги;
• забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання;
• участь у розробленні та забезпечення реалізації державної політики у сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг;
• участь у розробленні державної політики у сфері стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів;
• розроблення стратегії і механізмів реалізації державної структурної, інвестиційної та інноваційної політики;
• забезпечення реалізації державної цінової політики;
• участь у формуванні політики управління державним сектором економіки;
• участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічної безпеки та детінізації економіки;
• проведення державної політики щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників, визнання боржників банкрутами;
• проведення аналізу та економічного обгрунтування потреб держави, пов'язаних з її обороною і безпекою [201].

Зауважимо, що загальні підходи до регулювання розвинутих ринків фінансових послуг поширюються на ринки, які тільки розвиваються. Необхідність державного регулювання фінансового ринку обумовлюється такими причинами:

по-перше, на фінансовому ринку у значній мірі реалізуються національні інтереси держави, під якими розуміється комплекс макроекономічних та макрополітичних пріоритетів на сучасному етапі розвитку;

по-друге, на фінансовому ринку постійно присутні та активно взаємодіють інтереси різних учасників ринку - банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки тощо. Ці інтереси можуть вступати у протиріччя між собою і для забезпечення стабільності і правової упорядкованості ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання;

по-третє, головною діючою особою на фінансовому ринку виступає інвестор - вітчизняний або іноземний, юридична або фізична особа. Найбільш масовим інвестором на будь-якому фінансовому ринку є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фінансового ринку. Без створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів інвесторів на ринку фінансових послуг, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток ринку капіталів. Створити та постійно вдосконалювати таку систему під силу тільки державі. У цьому полягає головний обов'язок держави перед своїми громадянами.

Саме здійснення державно-владного впливу на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їх впорядкування, утвердження, охорони та розвитку - лежить в основі правового регулювання [2, с. 32].

Сферою правового регулювання учасників фінансового ринку України є лише відносини, які врегульовані правовими нормами. Механізм дії правового впливу полягає у впливові права на свідомість учасників правовідносин, у той час як правове регулювання впливає на їх дії.

Правове регулювання учасників ринку фінансових послуг здійснюється за допомогою певних способів, зокрема: