• дозволу - способу правового регулювання, при якому учаснику конкретних суспільних відносин надається право на здійснення певних дій або на утримання від них;
• зобов'язання - закріпленої у правових нормах обов'язковості поведінки учасника за певних обставин;
• заборони - закріпленої у правових нормах обов'язковості утримання від вчинення певних дій.

Тип правового регулювання - це загальний порядок суспільних відносин, який полягає в особливостях поєднання його способів [51, с. 6].

Механізм правового регулювання - це система правових засобів (способів і форм), за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, їх відповідність вимогам правових норм.

Механізм правового регулювання на вітчизняному фінансовому ринку утворюють:

• норми та принципи права, що відтворені у законах та підзаконних нормативно-правових актах;
• акти тлумачення права (інтерпретаційні акти);
• акти застосування норм права (правозастосовчі акти);
• правовідносини, суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.

Правове регулювання учасників фінансового ринку являє собою процес послідовного використання правових засобів для розвитку суспільних відносин, шляхом врегулювання поведінки їх учасників, тобто механізм правового регулювання складається з ряду стадій. А саме:

першою стадією механізму правового регулювання є регулювання суспільних відносин на нормативно-правовому рівні, тобто регулювання всіх відносин даного виду, які виникають й існують, за допомогою встановлення певної правової норми;

друга стадія передбачає індивідуалізацію певної правової норми щодо вимог певного конкретного випадку. На цій стадії правозастосовчі акти закріплюють за учасником правовідносин певні суб'єктивні права чи юридичні обов'язки;

третя стадія механізму правового регулювання - це реалізація правової норми у правомірній поведінці учасників правовідносин. На цій стадії відбувається реалізація норм права, тобто досягається безпосередній результат дії механізму правового регулювання [67, с. 14].

Визначальною рисою правового регулювання учасників українського фінансового ринку є його специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.

Механізм правового регулювання - це взята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється та забезпечується правопорядок [99, с. 24-25].

Разом з тим, регулювання діяльності учасників фінансового ринку є важливим елементом системи регулювання діяльності фінансових ринків та інститутів, а також фінансової політики держави у цілому.

На систему регулювання діяльності учасників вітчизняного фінансового ринку впливають такі чинники:

• повнота та ефективність існуючої системи нагляду за діяльністю всіх учасників фінансового ринку;
• розмір фінансового сектора, в тому числі обсяги фінансових операцій та фінансових активів (глибина ринку, розвиненість фінансових установ та їх активи, обсяги залучених ресурсів, тощо);
• стан чинного законодавства та його перспективи;
• наявність достатньої кількості досвідчених кадрів та технічного забезпечення;
• рівень довіри до фінансового ринку, традиції та передумови створення системи нагляду та регулювання [102, с. 199-200].

Крім цього, при виборі типу системи регулювання та нагляду щодо створення відокремлених органів нагляду за діяльністю окремих учасників фінансового ринку або здійснення комплексного нагляду за їх діяльністю, а в деяких випадках, і всього фінансового ринку, слід звернути увагу на наступні питання створення системи нагляду за діяльністю фінансових установ:

• якість координації та узгодженість дій різних наглядових органів по регулюванню та нагляду за діяльністю учасників фінансового ринку;
• структура фінансового ринку;
• законодавча та фактична гарантія незалежності окремих органів нагляду та регулювання, а також можливість уникнення будь-якого політичного впливу у процесі прийняття управлінських рішень;
• найбільш ефективна та раціональна система використання фінансових та людських ресурсів за умов збереження високої якості нагляду та регулювання;
• уникнення дублювання наглядових функцій та вмілого використання наявних людських ресурсів і матеріально-технічної бази;
• найбільш сприятливі умови для інституційного та професійного розвитку органу нагляду та регулювання, що включає - юридичну та фінансову незалежність, відсутність конфлікту інтересів, власну кадрову політику тощо;
• фінансова стабільність, яка передбачає - ефективність дій представників влади, зокрема органів нагляду за діяльністю учасників фінансового ринку [93, с. 213].

Окремо слід зазначити, що до елементів структури державного регулювання вітчизняного фінансового ринку, необхідно віднести:

• законодавче регулювання;
• ліцензування;
• нагляд;
• контроль;
• правозастосування [8, с. 105].

Водночас, з огляду на зростаючі вимоги ринку щодо нових фінансових інструментів та установ, а також враховуючи численні законодавчі перспективи по розробці нових (часто неузгоджених) законодавчих актів по створенню та регулюванню діяльності учасників фінансового ринку, доцільно виробити прозорий та цілісний підхід, який надасть можливість усунути правову плутанину та забезпечить реальну основу проведення ґрунтовної реформи фінансового сектора та більш активного розвитку окремих категорій учасників ринку. З урахуванням викладеного щодо стану та проблем розвитку ринку фінансових послуг, а також приймаючи до уваги критерії створення ефективної системи регулювання діяльності фінансових установ в Україні, можна зробити такі попередні висновки:

• система регулювання діяльності всього фінансового сектора в Україні є фрагментарною та все ще знаходиться на етапі становлення. При цьому, регулювання діяльності учасників фінансового ринку, а також регулювання інфраструктури фондового ринку досягли відносного позитивного досвіду за 2003-2006 роки. У той же час, регулювання діяльності учасників фінансового ринку є незадовільним, а в деяких випадках - взагалі відсутнім;
• у системі регулювання діяльності учасників фінансового та фондового ринків усе ще існують недоліки, властиві кожному із цих сегментів ринку. Пріоритетами політики регулювання у цій сфері на наступні кілька років має стати удосконалення існуючого законодавства, покращання вже створеної системи нагляду та регулювання, що сприятиме розвитку фінансово стабільних установ на засадах вільної конкуренції;
• будь-які спроби структурного реформування регулювання та нагляду можуть завадити ефективно впроваджувати поточний нагляд та регулювання за діяльністю учасників фінансового ринку, а також зашкодити політиці досягнення більш високого рівня якості, підзвітності та незалежності існуючих наглядових органів [260, с. 37-38].

У той же час слід визнати, що у світлі останніх тенденцій у розвитку фінансового сектору України, глобалізації світових фінансових ринків, спроби уніфікації та удосконалення системи та принципів нагляду за діяльністю фінансових установ, зокрема фінансових конгломератів, Україна повинна постійно вдосконалювати систему нагляду. Засади такого вдосконалення повинні базуватись на цілісній оцінці діяльності всього фінансового сектора (стабільності, макропоказників та показників діяльності окремих сегментів ринку, кількості та типів фінансових установ, тощо) з урахуванням критеріїв створення ефективного регулювання та нагляду.

Фінансовий сектор України знаходиться сьогодні у зародковому стані та значно поступається іншим секторам з точки зору його значимості, прозорості, системної сформованості та законодавчого забезпечення. Водночас, без ефективної діяльності учасників фінансового ринку є нереальним забезпечити повноцінне охоплення фінансовим сектором усіх сегментів фінансового ринку України та належним чином задовільними існуючі потреби у фінансових послугах реального сектора економіки і населення України. Таким чином, становлення потужного та диверсифікованого фінансового сектору повинно стати одним із основних пріоритетів в процесі структурного реформування фінансової системи України у найближчі роки.