Основним і найбільш поширеним об’єктом цивільних прав є речі. Речі - це об’єкти матеріального світу, які призначені задовольняти потреби лю- іні і стосовно яких можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Класифікація речей проводиться за різними підставами. Однією з під­став поділу речей на вцди є особливості правового режиму речі Правовий режим речей - це встановлений у законодавстві порядок набуття, користу­вання та відчуження речей як об’єктів цивільного права.

Залежно від особливостей правового режиму речі поділяються на такі види:

•  нерухомі та рухомі (ст. 181 ЦК України);
•  подільні й неподільні (ст. 183 ЦК України);

-       визначені індивідуальними чи родовими ознаками (ст. 184 ЦК України);

•  споживні й неспоживні (ст. 185 ЦК України);
•  головні речі та приналежності (ст. 186 ЦК України);

•  складні речі і складові частини речі (ст.ст. 187, 188 ЦК України);

•  продукція, плоди та доходи (ст. 189 ЦК України);

Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей (нерухоме майно, неру. хомісгь) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на ній, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їхнього призна­чення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, котрі можна вільно переміщувати в просторі.

Подільні й неподільні речі. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (наприклад, продукти харчування). Непо­дільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (наприклад, неможливо поділити телевізор, автомашину, не втративши їх­нього основного призначення).

Юридичне значення поділу речей на подільні та неподільні полягає в тому, що при розділі, зокрема, спільної власності, подільні речі діляться в натурі, а неподільні поділяються іншим чішом: одному зі співвласників на- дається річ, інші отримують грошову чи майнову компенсацію своєї част­ки.

Речі, визначені індивідуальними чи родовими ознаками. Річ є ви­значеною індивідуальними ознаками, якщо вона має тільки їй властиві озна­ки, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуюча її. Такі речі є незамінними (конкретний будинок, розташований за певною адресою). Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, влас­тиві всім речам того ж роду, та вимірюється кількістю, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (наприклад, певна кількість борошна, зерна тощо).

Правове значення поділу речей на індивідуально визначені та родові по­лягає в тому, що при втраті індивідуально визначеної речі боржник звільня­ється від обов’язку передати подібну до неї річ кредитору, але зобов’язаний виплатити останньому грошову компенсацію її вартості. При загибелі родо­вих речей боржник, зазвичай, зобов’язаний передати кредиторові інші по­дібні речі.

Речі споживні й неспоживні. Споживною є річ, яка внаслідок однора­зового її використання знищується чи припиняє існування в первісній формі (наприклад, паливо, продукти харчування, сировина; до них належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи). Неспожив- ною є річ, призначена для неодноразового використання, котра зберігає при цьому свою первісну форму протягом тривалого часу (приміром, верстата, машини, будівлі, одяг, взуття).

Поділ речей має відповідне правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних правочинів. Так, предметом догові- ру позики можуть бути споживні речі (гроші чи речі, визначені родовими

ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

45

ознаками), бо позичальник, використавши одержану річ, зобов’язується по­вернути позикодавцеві таку суму грошей або кількість речей такого ж роду та якості. Інакше вирішується питання в договорі майнового найму, оренди, прокату - предметом договору можуть бути тільки неспоживні речі, ОСКІЛЬ­КИ наймач при припиненні договору зобов’язаний повернути те ж майно, котре він одержав у тимчасове користування

Речі головні та приналежності. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі та пов’язана з нею спільним призначенням, є її прина­лежністю. Наприклад, фотоапарат і футляр до нього, шафа та шухляди до неї тощо. Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Складні речі і складові частини речі. Складною вважається річ, утво­рена з кількох речей, котрі формують єдине ціле, що дає змогу використовува­ти його за призначенням. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без її пошкодження чи істотного знецінення, пов’язане з річчю конструктивно (наприклад, будинок із вбудованим кондиціонером). Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму скла­дових частіш речі. Так, при переході права на річ її складові частини не підля­гають відокремленню. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлене договором.

Продукція, плоди та доходи. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю (наприклад, доходи від виробництва, урожай від насаджень, проценти від банківських вкладів тощо). Продукція, плоди та доходи належать власнико­ві речі, якщо інше не встановлене договором або законом.

Крім поняття речей, в цивільному праві виділяють окреме поняття «майно», яке є ширше за своїм змістом, ніж поняття «річ», оскільки під май­ном як особливим об’єктом слід розуміти певну річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Особливим об’єктом цивільних прав є підприємство. Підприємство є єдиним майновим комплексом, який використовують для здійснення під­приємницької діяльності. До його складу входять усі види майна, призначе­ні для його діяльності, зокрема земельні ділянки, будівлі, споруди, устатку­вання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку чи інше позначення й інші права, якщо інше не встанов­лене договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю (ст. 191 ЦК Україїш).