Якщо раніше (до 27.08.2003 р.) рішення про схвалення інвестиційного проекту приймалося самостійно Радою по СЕЗ або ТПР, або іншим уповноваженим органом управління СЕЗ або ТПР, то в цей час рішення про схвалення інвестиційного проекту приймається тільки на основі позитивних відгуків, отриманих з Мінекономіки. Дозвіл на здійснення підприємницької діяльності на території СЕЗ і ТПР є також підставою для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності на території такої зони й висновку з органом господарського розвитку відповідних договорів.

Спеціально вповноваженими органами управління СЕЗ і ТПР розглядаються тільки ті інвестиційні проекти, реалізація яких буде здійснюватися в пріоритетних галузях економіки, встановлених Кабінетом міністрів України для конкретної СЕЗ a6o ТПР.

Для одержання певних пільг у СЕЗ або на ТПР передбачені мінімальні розміри інвестиційних вкладень, які коливаються від 200 тис. дол. США до 3 млн. дол. США. Так, Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку й спеціальній економічній зоні "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" встановлює для ТПР в Автономній Республіці Крим наступні розміри інвестиційних вкладень:

100 тис. доларів США діяльність по збереженню історичного й природного надбання, дослідження й розробки в сфері інформатизації, культури й спорту, послуги населенню, очищення територій, у лісовому господарстві, виробництво спортивних і галантерейних товарів, іграшок, сувенірних виробів;

200 тис. доларів США діяльність по охороні здоров'я й соціальної допомоги, сільське й рибне господарство, харчовій, текстильна промисловості й промисловості по переробці сільськогосподарської продукції, виробництво меблів, деревини й виробів з деревини;

500 тис. доларів США діяльність санаторно-курортних закладів, готелів і ресторанів, транспорт і зв'язок, будівництво, обробка відходів, надання послуг у сфері туризму, відпочинку й розваг;

1 млн. доларів США видобувної, оздоблювальна промисловості, виробництво електроенергії, газу й води.

Наприклад, у Луганській області закон встановлює диференційований підхід і при визначенні мінімального рівня інвестиційних вкладень а саме: 500 тис. дол. для сільського господарства, переробної промисловості; 700 тис. дол. будівництво, транспорт; 1 млн. дол. видобувна промисловість, машинобудування, виробництво електроенергії, коксу.

Суб'єктами СЕЗ "Яворів" є ті суб'єкти підприємництва, які реалізують на території СЕЗ "Яворів" інвестиційні проекти загальною вартістю, еквівалентної не менш 500 тисячам доларів США.

Необхідною умовою для здійснення господарської діяльності в СЕЗ і ТПР є укладання договору (контракту) між місцевим органом самоврядування и суб'єктом підприємницької діяльності, що реалізує інвестиційний проект. Договір (контракт) надає можливість місцевим органам самоврядування контролювати виконання заходів, передбачених інвестиційним проектом і жадати від суб'єкта підприємництва виконання умов контракту, а також визначає роль місцевих органів самоврядування в процесі реалізації інвестиційних проектів. Договір (контракт) із суб'єктом підприємницької діяльності укладається на основі Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку у вільній економічній зоні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 704.

Типовий договір (контракт) складається з наступних розділів:

1. Предмет договору( контракту). У цьому розділі вказується назва інвестиційного проекту, вид економічної діяльності, місце реалізації інвестиційного проекту, а також пільги, які надаються інвесторові.

2. Обов'язки інвестора. У цьому розділі встановлюються етапи інвестування, обсяг інвестицій, обсяг виробництва продукції, перелік продукції, що імпортується в Україну, порядок розрахунків з бюджетом.

Типовий договір (контракт) передбачає, що інвестор зобов'язаний не пізніше 3-х місяців з моменту укладання договору (контракту) почати реалізацію інвестиційного проекту використати сировину, матеріали, предмети, устаткування й оснащення, що ввозиться в Україну для реалізації інвестиційного проекту, по цільовому призначенню, вчасно вносити плату за комунальні послуги, користування земельними ділянками, інженерними мережами, системами енергопостачання, мережами телекомунікацій, очисними спорудами й іншими соціально-побутовими об'єктами, а також указуються інші обов'язки інвестора.

3. Про орган управління, який в межах своєї компетенції повинен забезпечити необхідні умови для реалізації інвестором інвестиційного проекту, а саме: надати у встановленому порядку й строк від дня укладання договору (контракту) у користування земельну ділянку, необхідну для реалізації інвестиційного проекту; надати довідково-консультативні послуги; якщо буде потреба вносити відповідним органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування пропозиції щодо рішення питань, які виникають під час реалізації інвестиційного проекту.

4. Застереження, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором (контракту) сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством і договором (контрактом). У кожному конкретному договорі (контракті) із суб'єктом підприємництва можуть установлюватися додаткові санкції за порушення договору (контракту).

5. Про вирішення спорів, які можуть виникнути в процесі виконання договору (контракту), вирішуються шляхом переговорів між сторонами, суперечки, щодо яких сторонами не було досягнуто згоди, вирішуються в судовому порядку.

6. Договір (контракт) набирає чинність із моменту його підписання й діє до кінця строку реалізації інвестиційного проекту.

7. Зміни до договору (контракту) вносяться при згоді сторін у писемній формі, сторони не мають права передавати свої права за договором (контракту) третій стороні без письмової згоди другої сторони.

8. Типовий договір (контракт) передбачає, що для виконання договору (контракту) сторони зобов'язані обмінюватися інформацією, що стосується взаємних інтересів, проводити наради, зустрічі й консультації, здійснювати загальні заходи щодо реалізації інвестиційного проекту, а також інші додаткові умови, у відповідності зі специфікою конкретного договору (контракту).

У розділі 9 вказуються реквізити суб'єкта підприємницької діяльності, що реалізує інвестиційний проект й органа управління.

Таким чином, законодавець установив у СЕЗ і ТПР не тільки пільги, але й визначив критерії, які надають можливість суб'єктам підприємництва здійснювати господарську діяльність у СЕЗ і ТПР, а також заходи щодо контролю за дотриманням специфіки діяльності в СЕЗ і на ТПР.

З прийняттям ГК, крім СЕЗ і ТПР вперше на законодавчому рівні визначено особливості господарської діяльності на різних територіальних утвореннях й у різних галузях економіки, що отримали назву спеціальний режим господарювання. Наприклад, відповідно до ст. 413 ГК діяльність на державному кордоні України має специфіку, обумовлену необхідністю охорони державного кордону. Здійснення господарської діяльності не повинне перешкоджати встановленому режиму державного кордону. Саме тому виникає необхідність закріплення спеціального режиму господарювання. На державному кордоні господарська діяльність здійснюється як на основі нормативно-правових актів внутрішнього законодавства, так і з урахуванням міжнародних договорів між Україною й іноземними державами. Закон України "Пропри кордонний режим господарської діяльності" передбачає, що порядок здійснення всіх видів господарської діяльності встановлюється компетентними органами України за узгодженням із прикордонними військами.

У ст. 24 Закону України від 04.11.1991 р. "Про державний кордон України" вказується, що дозвіл на провадження робіт у прикордонній смузі дають прикордонні війська України разом з органами внутрішніх справ. А в необхідних випадках прикордонні війська можуть установлювати додаткові тимчасові режимні обмеження на провадження робіт у прикордонній смузі.

Спеціальний режим господарювання вводиться також у випадку встановлення надзвичайного стану. Відповідно до ст. 416 ГК Закону України від 16.03.2000 р "Про правовий режим надзвичайної ситуації" оголошення надзвичайного стану припускає встановлення особливого правового режиму діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, що виражається в обмеженнях здійснення конституційних прав і свобод, а також закріпленні додаткових зобов'язань, Закон України від 06.04.2000 р. "Про правовий режим воєнного стану" визначає особливості здійснення господарських операцій в умовах воєнних дій. Україна взяла курс, на мирне співіснування з усіма державами. Разом із цим держава, його виконавчі органи, посадові особи повинні мати можливість здійснювати певні заходи у випадку введення воєнного стану для підтримки порядку в країні, що свідчить про необхідність прийняття нормативно-правових актів, що регулюють дані питання.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або на окремих територіях у випадку військової агресії або погрози нападу й передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню й органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відбиття погрози й забезпечення національної безпеки, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина, й прав і законних інтересів юридичних осіб із установленням терміну дії обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, вищезгаданий Закон й Указ Президента "Про введення воєнного стану в Україні або на окремих територіях".

Законодавство України встановлює спеціальний режим і для тих суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність на території природно-заповідного фонду України, тобто це ті об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну рекреаційну цінність. Закон України від 16.06.1992 р. "Про природно-заповідний фонд України" передбачає податкові й інші пільги для суб'єктів господарювання, які здійснюють науково-дослідні роботи на територіях й об'єктах природно-заповідного фонду (обкладають по 50% ставці), Для підприємств, організацій, у веденні яких перебувають території й об'єкти природно-заповідного фонду (кошти, що направляють на здійснення заходів щодо охорони природного середовища звільняються від оподатковування) і тощо.

Перелічені та інші види діяльності суб'єктів господарювання більш ґрунтовно висвітлила О.М. Вінник.1