Певні аспекти інформаційної безпеки є широким полем для застосування методу заохочення. Окрім суто внутрішньо-апаратного застосування з метою заохочення співробітників або посадових осіб, величезне значення має з зовнішній напрямок. Він полягає у заохоченні діяльності фізичних та юридичних осіб, результатом чого є поліпшення параметрів і характеристик інформаційних відносин в Україні. В цьому напрямку заохочення може здійснюватись двома шляхами.

По-перше, це прийняття індивідуальних актів та заходів, наприклад різного роду державні премії, нагороди та інші заохочувальні заходи діячам науки, освіти та мистецтва, які є основними "виробниками" високоякісної інформаційної продукції, працівникам інформаційних галузей промисловості та працівникам засобів ЗМІ.

По-друге, це створення пільгових умов для різного роду прибуткової і неприбуткової діяльності в галузі інформації, освіти, науки, культури, які б заохочували розвиток необхідних українському суспільству напрямків. Це, зокрема, податкові і тарифні пільги, спрощення адміністративних процедур і дерегуляція відповідних видів підприємницької та громадської діяльності тощо.

Специфіка форм та методів проведення державної політики інформаційної безпеки обумовлюється насамперед складними і багатогранними характеристиками самої інформації і інформаційних відносин.

Насамперед, це стосується балансу між інформаційними свободами людини і необхідністю державного втручання в інформаційні відносини. Проблема цього балансу є першочерговою, враховуючи відсутність в Україні сталих демократичних традицій, високу ступінь корумпованості і криміналізації держави і суспільства. Можливо часткове її вирішення полягає у площині реформування інформаційного законодавства та створенні дієвих механізмів захисту громадянами своїх прав. Реформування влади в напрямку орієнтації на використання інформаційного ресурсу та регулятивного впливу ще не означає демократизму цієї влади. Навпаки, розвиток засобів масової комунікації та інформаційних технологій надає органам влади можливість здійснювати тотальний контроль щодо своїх громадян та маніпулювати свідомістю мас, що може привести до обмеження громадянських прав і свобод людини, формування нових типів зловживання владою.

Таким чином ми підходимо до другого важливого аспкту, який саме і обумовлюється потенціалом демократичного (підкреслено нами - Б.К.) суспільства у вирішенні питань інформаційної безпеки. Це стосується не лише контролю над владою через політичні механізми, але й діяльності великої кількості недержавних суб'єктів, від яких залежать умови інформаційних процесів в Україні. Це і підприємці, і працівники освіти, науки, культури, і політичні і громадські рухи тощо. Але ефективна діяльність недержавного сектору можлива лише за умови демократичної системи влади в державі. Тому дотримання демократичних принципів вимагають від держави переважно застосовувати опосередковані економічні методи регулювання інформаційної сфери, допускаючи безпосереднє адміністративне втручання лише у вичерпному переліку випадків. Але, з іншого боку, широке застосування економічних, опосередкованих методів впливу вимагає наявності значних матеріальних і фінансових ресурсів в державі, що з огляду на складні процеси в українській економіці накладає значні обмеження на можливості їхнього використання.

І, нарешті, третьою вимогою є задекларований принцип адекватності способів і методів захисту інформаційної безпеки конкретним загрозам. Цей принцип так само виступає стримуючим фактором від можливих утисків демократичних принципів та громадянських свобод під приводом захисту інформаційної безпеки. Дотримання принципу адекватності, насамперед, вимагає чіткого законодавчого визначення критеріїв і видів загроз інформаційній безпеці України, можливих дій у відповідь.

Використання різних форм та методів обумовлюється, передусім специфікою об'єкту інформаційної безпеки.