В юридичній літературі інститут суб´єктів процесуальних відносин достатньо серйозно дослідженій1, і в загальній теорії права суб´єктом права визнається учасник суспільних відно­син, який наділений правами і обов´язками та володіє певними ознаками, а саме:

а)  соціальними — здатністю, брати участь у суспільних від- 
носинах як відокремлений персоніфікований суб´єкт, а також 
вільно виражти і здійснювати власну волю;

б)   юридичними — здатністю, відповідно до юридичних 
норм бути носієм прав і обов´язків, брати участь у правовідно- 
синах2. Ці властивості притаманні усім суб´єктам правових від- 
носин і наділені правосуб´єктністю, яка включає: правоздат- 
ність та дієздатність.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 206; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 54—62; Берлач А. I. Адміністративне право України: Нвч. посіб­ник для дист. навч. — К.: Ун-т «Україна», 2005. — С. 179—180; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 286—289; Колпаков В. К. Адміністративно-де­ліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 367; Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Мо­нографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 174—180 та ін.

2 Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — Т. 2. — М.: Юрид. лит.,

1982. — С. 138—139.

Правоздатність — це здатність особи мати процесуальні права та обов´язки у сфері публічних відносин. Правоздатність починається з моменту народження громадянина, якщо це сто­сується фізичної особи, чи з моменту створення (а в деяких випадках реєстрації), підприємства, закладу, установи щодо юридичної особи. Припиняється проавоздатність у разі смерті громадянина, якщо йдеться про фізичну особу, або реорганіза­ції, ліквідації підприємства, установи, закладу.

Дієздатність — це здатність особи самостійно, за власною волею, свідомими діями реалізовувати надані їй процесуальні права і виконувати процесуальні обов´язки у сфері публічних відносин. Дієздатність фізичних осіб виникає (пов´язана) з до­сягненням певного віку, припиняється зі смертю фізичної осо­би. Щодо юридичних осіб, то правоздатність і дієздатність їх виникає і припиняється одночасно. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за порушення адміністративних правових норм.

Слід звернути увагу, що в юридичній літературі поняття «суб´єкти» і «учасники» адміністративного процесу не ототожню­ються. Поняття «суб´єкт процесу» ширше відносно поняття «учас­ник процесу»1. О. В. Кузьменко зазначає, що суб´єкт адміністратив­ного процесу є носієм прав і обов´язків з реалізації процесуальної діяльності у сфері публічного управління, який здатний надані пра­ва щодо процесуальної діяльності реалізувати, а покладені обов´язки — виконувати, учасник адміністративного процесу — це реально існуючий індивід адміністративного процесу2.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,

2005. — С. 206.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 176.

Таким чином, суб´єктами адміністративного процесу є осо­би, які потенціально мають право (можуть) бути учасниками процесу за наявності відповідних юридичних фактів, а учасни­ками процесу є особи, які реально беруть участь у розгляді і вирішенні конкретних адміністративних справ, хоча дослідни­ки процесуальних відносин інтенсивно використовують понят­тя «суб´єкти провадження». Мабуть, це викликано тим, що за­конодавець ні в статтях 268—274 КУпАП, ні в статтях 47—68 КАС України не відносить органи і посадових осіб, уповнова­жених розглядати і вирішувати адміністративні справи, суди до числа учасників проваджень.

Водночас компетенція зазначених органів і судів чітко ви­писана і закріплена в главі 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення» та в главі 1 розділу II КАС України «Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністра­тивних справ», Законі України від 2 жовтня 1996 р. «Про звер­нення громадян», що свідчить про їх провідну (лідируючу) роль в адміністративних процесуальних відносинах.

Незважаючи на те, що в юридичній літературі досить повно і всебічно досліджена класифікація суб´єктів і учасників ад­міністративних роцесуальних відносин1, з прикладної точки зору, на наш погляд, доцільно класифікувати учасників проце­су за ознаками їх повноважень та функціонального призначен­ня у розгляді та вирішенні адміністративних справ у публічній сфері. Усіх учасників адміністративного процесу (адміністра­тивних проваджень) можна поділити на кілька груп:

1. особи (органи), які розглядають і вирішують адміністра­тивні справи;
2. особи, які обстоюють в адміністративному процесі осо­бисті права та законні інтереси;
3. особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб;
4. особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства.

Звісно, що така класифікація досить умовна, проте водно­час унаочнює уявлення про структуру учасників адміністратив­ного процесу або окремого провадження.