В об'єктивному розумінні право власності бачиться по-різному: а) як інститут цивільного права [215; 42] Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Т.1. - 720 с. - С.275 Гражданское право: Учебник: В 2 кн. /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. - Т. 1. - 632 с. - С.360., б) як комплексний інститут [200; 216] Суханов Е А. Лекции о праве собственности. - М.: Юрид. лит., 1991. - 240 с. - С.280. Цивільне право України: Підручник в 2 т. /За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького, - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т.1.- 480 с. - С. 304 -305.. Остання точка зору видається більш слушною, оскільки норми про право власності містяться як у цивільному, так і в інших галузях законодавства (житловому, земельному, господарському, сімейному, трудовому). Звідси випливає, що межі права власності встановлюються не тільки цивільним, а й іншими галузями законодавства.

Загальне розуміння права власності, як правило, пов'язується з категорією «присвоєння», що, у свою чергу, є виразником сутності власності, й у тому числі в контексті її меж та обмежень. Право власності є юридичним способом розподілу майна в суспільстві шляхом наділення осіб суб'єктивними правами на нього. Наділення осіб майном свідчить про його присвоєння, що є двоїстим явищем: як ставлення людини до природи, що і виступає у певній формі і як відносини між людьми, тобто як суспільно-виробничі відносини [104] Иоффе О.С. Советское гражданское право. - М.: Юрид. лит., 1967. - 494 с. - С. 355-356..

Сутність присвоєння полягає у ставленні до привласненого майна як до свого власного. При цьому присвоєння майна (речі) однією особою, поєднана з необхідністю несення тягаря його утримання, неминуче тягне за собою відсторонення від цього майна (усунення від прав на нього) всіх інших осіб. З цього випливає, що право власності дає можливість визначитися з тим, кому за законом належить майно в результаті присвоєння, і тим самим дає змогу встановити відмежування майна однієї особистості (власника) від майна інших осіб (невласників).

Присвоєння опосередковує розуміння власності як ставлення особистості до належної їй речі як до своєї. Власність спирається на розрізнення «мого» і «твого», що можливо лише за умови, якщо хтось ставиться до речей як до своїх, а хтось -- як до чужих [104] Там само. - С.360.. Тим самим «моє» сполучається з поняттям «для себе», а «чуже» вже є встановленням меж для всіх інших, що дає привід вважати цей подвійний ракурс власності тією причиною, яка зумовлює дії власника та інших осіб. Тоді стає зрозумілим, що право власності («моє») має свої межі, бо власника оточують інші нечисленні власники з таким же самим баченням «мого» відносно вже до свого майна. Але «моє» для кожного може бути таким і реалізуватися як таке лише в тому разі, коли кожен розуміє, що у нього такі ж права, як і в інших щодо своїх об'єктів. І якщо кожен власник поважатиме права інших власників, то тим самим одночасно встановлюються і межі його права, і межі прав інших, таких же, як він, власників, і можливість належної реалізації права кожним з них.

Право власності в суб'єктивному розумінні звичайно тлумачать як юридично закріплену за власником можливість певної поведінки або забезпечену законом міру поведінки власника відносно належного йому майна, сферу зовнішньої волі, що надається власникові нормами об'єктивного права [108] Камышанский В.П. Право собственности: пределы и ограничения. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 303 с. - С. 43.. Це також свідчить про те, що право власності конкретної особистості не безмежне і навіть ще звужується, ніж право власності в об'єктивному розумінні, оскільки воно походить від останнього. Отже, крім загального твердження про пов'язаність права власності в об'єктивному і суб'єктивному розуміннях, має місце і безпосередній зв'язок меж та обмежень, закладених у самому їхньому розумінні. При проникненні в сутність кожного з цих понять виразнішим стає і бачення меж та обмежень права власності.

Суб'єктивне право власності містить багато визначень, кожне з яких немає сенсу наводити, тим більш, що, як слушно помітив Г.Ф. Шершеневич, такі визначення безкорисні [223] Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. - По изд. 1907 . - М.: СПАРК, 1995. - 556 с. - С.165, але для мети цього дослідження згрупуємо різні підходи і виділимо ті акценти, на які звертають увагу науковці при його характеристиці. Отже, право власності як право суб'єктивне -- це конкретне право особистості, що визначається через такі категорії, як влада [25; 119; 27] Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 839 c. - С.42. Курдиновский В.И. К учению о легальных ограничениях права собственности на недви-жимость в России: Монография. - Одесса: Экон. Тип., 1899. - 388 с. +6 c. - С.64. Виндшейд Б. Учебник пандектного права. Общая часть: В 2 т. Т.1 / Пер. с нем. - СПб.: Изд. А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1874. - 358 с. - С.301.; б) воля [6; 108] Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. - М.: Юрид. лит., 1989. - 286 с. - С.38. Камышанский В.П. Право собственности: пределы и ограничения. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 303 с. - С. 74.; в) інтерес [99; 221; 222] Иеринг Р. Интерес и право: Моногр.: Пер. с нем. - Ярославль: Тип. губерн. зем. управы, 1880. - 328 с - С.129. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. - Тула: Автограф, 2001. - 720 с. - С. 38. Цит. за: Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. - Вып. III. - По испр. и доп. 8-му изд., 1911. - M.: Изд. ЛГУ, 1968. - 805 с.; г) розсуд [124]; Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. -- М.: Изд. группа «Прогресс -- Универс», 1993. - 258 с. - С. 235. ґ) міра дозволеної поведінки [34; 22; 199] Генкин Д.М. Право личной собственности в СССР.- М.: Знание, 1953. - 332 c. - С. 32. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М.: Госюриздат, 1963. - 197 с. - С. 125. Строгович М.С. Теория государства и права. - М.: Госюриздат, 1949. - 489 с. - С. 403..

У загальноприйнятому розумінні ці категорії тісно пов'язані як між собою, так і з поняттям меж та обмежень цього права. Так, за В. Далем, право - це дана ким-небудь, або визнана звичаєм влада, сила, воля, воля дії; влада і воля в умовних межах [46] Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т. Т. 3. Оформл. Диамант. - СПб.: ТОО "Диамант", 1996. -- 377 с. - С. 89.. Звідси випливає, що право фіксує владу і волю суб'єкта і обмежує його розсуд, стримує його волю, не дозволяє повною мірою реалізувати його інтерес. Тим самим встановлюються обмеження як для власника щодо його дій з річчю в інтересах інших осіб, так і для останніх - в інтересах власника (неприпустимість посягань на майно власника).

Власник використовує належні йому речі «своєю владою» і в «своєму інтересі», що є видовими характеристиками присвоєння. Категорію «влада» не можна розглядати як винятково публічно-правову тільки через те, що нею насамперед оперує публічне право.

Категорія влади, яка характеризує право власності або так чи інакше виявляється в ньому, означає, що воно спирається: 1) на волю власника і його уявлення про вплив на річ, 2) безпосередньо на закон і 3) на незалежність існування (цього права) від чиєїсь влади на цю річ. Цим право власності відрізняється від зобов'язальних прав, що дають змогу управомоченим особам використовувати речі, але владою, наданою їм власником, тобто похідним чином від влади власника. Термін «своєю владою» вказує на абсолютність (тобто безвідносність) правомочностей у праві власності, на відміну від відносного характеру правомочностей у зобов'язальному праві [161] Райхер В.К. Абсолютные и относительные права // Известия эконом. фак. Ленингр. политехн. ин-та. - 1928. - Вып. 1. - С. 273-306. - С. 273., що, однак, не означає безмежності цієї влади. Як слушно відзначає У. Маттеі, будь-який інститут характеризується межами його дії. У відомих межах власник дійсно є носієм суверенної влади [134] Маттеи У., Суханов Е.А. Основные положения права собственности. - М.: БЕК, 1999. - 305 с. - С.208. .

Основна відмінність власника від інших суб'єктів права полягає в тому, що він має самостійну і виняткову владу. В.І. Курдіновский дійшов висновку про те, що право власності є владою лише над своєю, а не над своєю й у відомому ставленні над чужою річчю [119] Курдиновский В.И. К учению о легальных ограничениях права собственности на недви-жимость в России: Монография. - Одесса: Экон. Тип., 1899. - 388 с. +6 c. - 289 с. - С. 64. Влада завжди виявляється в здійсненні дій, спрямованих на реалізацію наданих можливостей, тому необхідно показати, як власник їх використовує, здійснюючи своє суб'єктивне право - право власності.

Стосовно влади власника є численні висловлювання цивілістів. Проблема влади досліджувалася в роботах багатьох учених, наприклад, Ю.А. Дмитрієва [50] Дмитриев Ю.А. Концепция народовластия в современной России (государственно-правовые проблемы теории и практики): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 . - М., 1994. - 26 с. - С. 10, В.М. Хвостова [213] Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. - М.: Спарк, 1996. - 310 с. - С. 224., Г. Дернбурга [49] Дернбург Г. Пандекты. - Т. 1.Ч.2: Вещное право / Под ред. А.Ф. Мейендорф. - 6-е изд, испр.: Пер. с нем. - СПб.: Гос. типогр., 1905. - 396 с. - С. 81., що дозволяє припустити розуміння влади з трьох позицій: по-перше, як реальної можливості суб'єкта привести об'єкт владного впливу в який-небудь новий, заздалегідь визначений і запрограмований стан; по-друге, як найбільш повне панування над річчю, котре допускається взагалі об'єктивним правом. Ці позиції є спірними, оскільки право власності як панування над річчю не можна визначити як безмежне. Тому заслуговує на увагу третя позиція - панування власника має свою природну межу там, де припиняється для людини можливість виявляти свою владу. Отже, будь-яка влада, що надається суб'єктивним цивільним правом, має свої межі, якщо такі є необхідними в інтересах інших учасників цивільного обороту. Будь-яка влада, що надається суб'єктивним цивільним правом, не може бути безмежною і вимагає врахування інтересів інших учасників цивільного обороту [214] Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособ. для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова. - М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. - 384 с. - С.223.. Як зазначає С.С. Алексєєв, саме в праві свобода людей одержує реальний та об'єктивний характер, невід'ємний від «власного» змісту права, його структури, що завжди існує у певних межах. Це дає змогу відсікти від свободи та активності людини їх крайні, негативні прояви, в першу чергу такі, як свавілля [5] Алексеев С.С. Избранное. - М: Статут, 2003. - 480 с. - С.223..

Поняття влади та волі як певних виразників сутності права власності тісно взаємопов'язані. Це яскраво простежується у виразі Б. Віндшейда про це право як «надане правовим порядком панування волі або вольова влада» [27] Виндшейд Б. Учебник пандектного права. Общая часть: В 2 т. Т.1 / Пер. с нем. - СПб.: Изд. А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1874. - 358 с. - С. 301.. Тобто під «владою» слід розуміти здійснення суб'єктом власної «волі».