Методичні рекомендації

щодо застосування положень

Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

М.М. Мондровський

м. Луцьк 2018

Мондровський М.М.

Методичні рекомендації щодо застосування положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» / М.М. Мондровський. -- Луцьк, 2018. - 174 с.

Запропоновані до Вашої уваги методичні рекомендації до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» дасть ширше уявлення про зміст та порядок застосування його положень, в тому числі з врахуванням інших нормативно-правових актів, які регулюють орендні відносини. Зважаючи на те, що оренда отримала широке розповсюдження та вважається одним з ефективних способів організації бізнесу, в тому числі, з огляду на значущість об'єктів, оренду яких регулює цей Закон, методичні рекомендації стануть в нагоді для працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян з метою підвищення правових знань та подальшого використання при реалізації своїх прав та обов'язків.

Зміст

Список основних скорочень

Вступ

Основні положення закону україни «про оренду державного та комунального майна»

Стаття 1. Завдання Закону

Стаття 2. Оренда

Стаття 3. Правові засади оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності

Стаття 4. Об'єкти оренди

Стаття 5. Орендодавці

Стаття 6. Орендарі

Стаття 7. Ініціатива (пропозиція) щодо оренди майна

Стаття 8. Порядок прийняття рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу

Стаття 9. Порядок укладення договору оренди

Стаття 10. Істотні умови договору оренди

Стаття 11. Оцінка об'єкта оренди

Стаття 12. Момент укладення договору оренди

Стаття 13. Передача об'єкта оренди

Стаття 14. Припинення діяльності підприємства, майно якого передано в оренду

Стаття 15. Правонаступництво у разі оренди

Стаття 16. Гарантії прав працівників підприємств, що припинили свою діяльність

Стаття 17. Термін договору оренди

Стаття 18. Основні обов'язки орендаря

Стаття 18-1. Ремонт об'єкта оренди

Стаття 19. Орендна плата

Стаття 20. Форми орендної плати

Стаття 21. Зміна розмірів орендної плати

Стаття 22. Суборенда

Стаття 23. Право власності орендаря

Стаття 24. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди

Стаття 25. Приватизація об'єкта оренди

Стаття 26. Припинення договору оренди

Стаття 27. Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди

Стаття 28. Захист права орендаря на орендоване майно

Стаття 29. Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди

Стаття 30.Відповідальність орендаря в разі його банкрутства

Стаття 31. Контроль за використанням майна, переданого в оренду

Список використаних джерел

Додатки

Список основних скорочень

Закон - Закон України

ЗУ - Закон України

ГКУ - Господарський кодекс України

ЦКУ - Цивільний кодекс України

КЗпП - Кодекс законів про працю

КМУ - Кабінет Міністрів України

ФДМУ - Фонд державного майна України

Фонд - Фонд державного майна України

НАН України - Національна академія наук України

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» - Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ

Регіональне відділення - Регіональне відділення ФДМУ

РВ - Регіональне відділення ФДМУ

ЄМК - Єдиний майновий комплекс

Вступ

Одним із найпоширеніших цивільно-правових договорів у господарській діяльності є договір оренди, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Орендні відносини регулюються главами 58 (§1 -- §6), 59 ЦКУ та главою 30 ГКУ (§5).

ЦКУ визначає:

1)загальні положення про оренду (глава 58, §1);

2)орендні відносини за договором прокату (глава 58, §2);

3)оренда земельної ділянки (глава 58, §3);

4)правила оренди будівлі або іншої капітальної споруди (глава 58, §4);

5)оренду транспортного засобу (глава 58, §5);

6)лізинг (глава 58, §6).

Щодо Господарського кодексу, то його положення щодо орендних правовідносин слід розцінювати як спеціальні, адресовані суб'єктам, які займаються господарською діяльністю.

Згідно з чинним законодавством поняття «оренда» та «найм» тотожні. Тому все розглянуте нижче щодо оренди (термінологія нижче прив'язана до цього терміна) однаково стосується і найму.

При укладенні договорів оренди державного чи комунального майна, крім положень ЦКУ та ГКУ, як основних законодавчих актів, треба враховувати також положення спеціального Закону -- Закону України «Про оренду державного і комунального майна», який і буде нами детально розглянутий.

Зазначимо, що у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, оренда отримала широке розповсюдження та вважається одним з ефективних способів організації бізнесу нарівні з веденням його на основі приватної власності.

Для орендаря залучення активів за допомогою оренди не вимагає значного стартового капіталу, а витрати на орендні платежі в подальшому часто окуповуються за рахунок доходів, отриманих від товарів або послуг, вироблених із використанням орендованого майна. У свою чергу, орендодавці отримують доходи від передачі майна в оренду, вирішують проблеми надлишкового майна, забезпечують підтримання майна в належному стані, а в деяких випадках за допомогою передачі майна в оренду організовують нерозривні технологічні процеси виробництва.

Оренда державного майна - це тема, яка неодноразово розглядалася багатьма відомими вченими цивілістами через наявність колізій в законодавстві, що регулює взаємовідносини між орендодавцями і орендарями державного майна. При цьому маса міністерств та відомств, намагалися вирішити суперечності, що виникли, даючи при цьому роз'яснення, які різнилися між собою.

Ефективність оренди та ступінь її впливу на розвиток економіки держави значною мірою зумовлюється повнотою правового регулювання цієї сфери відносин, а також можливістю вжиття заходів щодо вдосконалення правотворчої роботи та усунення суперечностей у правозастосовній практиці.

Створення правової системи, яка б забезпечила успішне втілення в життя політичної, економічної та соціальної реформ в умовах перетворень держави, спрямованих на інтеграцію України у Європейське Співтовариство, є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного та комунального майна регулює насамперед Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який в свою чергу покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Не дивлячись на вищевказану функцію Закону, варто зауважити, що на даний момент виникли, досить таки, несприятливі умови, що впливають на конкурентоспроможність державного та комунального нерухомого майна у порівнянні з приватним сектором.

Розробка методичних рекомендацій обумовлена відсутністю, як таких, комплексних досліджень оренди державного та комунального майна з метою надання роз'яснень всім, хто за характером роботи, навчання чи наукових інтересів цікавиться проблемами правового регулювання оренди державного та комунального майна щодо правильного застосування норм, а також надання допомоги у вирішенні проблемних питань на практиці, що виникають під час оренди державного та комунального майна та суміжних з нею відносин.

Водночас зазначаємо, що методичні рекомендації не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Основні положення закону україни «про оренду державного та комунального майна»

На сьогодні відносинам, які виникають у сфері оренди державного та комунального майна, присвячені загальні положення ЦК та ГК України, а також численні підзаконні нормативні акти, однак основним спеціальним актом законодавства - є Закон України від 10 квітня 1992 № 2269-ХП «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 24 травня 2016 року).

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. (Преамбула в редакції Законів № 768/97-ВР від 23.12.97; № 685-XIV (685-14) від 20.05.99)

Крім того, даний Закон має універсальний характер, оскільки його положення, якщо інше не передбачено законодавством і договором оренди, можуть регулювати орендні відносини інших форм власності (п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12).

Стаття 1. Завдання Закону

Положеннями вказаної статті визначено сферу регулювання Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 1 Законом регулюються:

1). Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, які в свою чергу включають процедуру погодження, надання висновків чи дозволів, встановлення договірних відносин та їх припинення.

Майнові відносини, які виникають між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що включають сплату орендної плати, здійснення ремонтів, порядок повернення майна у разі припинення чи розірвання договору, відповідальність сторін, відшкодування збитків та нарахування штрафних санкцій.

2). Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук».

В частині другій статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» використовується стара назва цього законодавчого акта, назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII (848-19) від 26.11.2015 «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», однак законодавець не вніс відповідних змін до вказаної статті.