Механізм дисциплінарної відповідальності суддів: переваги і недоліки

Зуєва Маргарита

Серед гілок влади «дерева» під назвою Україна саме судова гілка зігнулася під нестерпною вагою державного тиску і суспільної зневаги.

На сьогодні будь-який суддя як основний носій правосуддя фактично знаходиться між молотом і ковадлом, громадськістю і державою. З одного боку, упередженість і недовіра громадськості до представників суддівського корпусу росте з кожним днем, з іншого боку, - широке коло державних преференцій і гарантії недоторканності штовхають на ниці вчинки, як то хабарництво чи порушення присяги. Постійне знаходження на тонкому лезі ножа час від часу призводить до порушення гучних справ, притягнення суддів до дисциплінарної, адміністративної чи, навіть, кримінальної відповідальності. Чимале значення для суспільства складає прозорість судової влади та наявність механізму притягнення порушників до відповідальності.

Метою даної статті є аналіз механізму притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, виявлення його переваг і недоліків, надання пропозицій щодо його істотного поліпшення, а також окреслення внесення в національний законодавчий інструментарій необхідних змін.

Питання правової природи механізму дисциплінарної відповідальності суддів (далі механізм) порушувалося неодноразово в наукових працях Л.Є. Виноградової[1], С.Є. Дідика[2], В.П. Кохан[3], Л.М. Москвич[4], С.В. Подкопаєва[5], Р.О. Куйбіда[6], І.А. Тітко[7]. Зусиллями багатьох дослідників і вчених такий механізм розроблено, окремі його елементи знаходяться в ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [8], ЗУ «Про Вищу раду юстиції»[9], Положенні Вищої кваліфікаційної комісії України (ВККС) «Про службу дисциплінарних інспекторів»[10]. За основу в даній статті взята узагальнена процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, окреслена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та здійснено її всебічний огляд.

Отже, статтею 84 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що кожен, у кого наявні факти, має право ініціювати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, а саме звертатися зі скаргою (заявою) щодо неправомірних дій судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді. Для цього Вища кваліфікаційна комісія суддів України затвердила на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення ВККСУ відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Фактично, якщо звернення громадян щодо порушення суддями своїх обов'язків носить громадський характер і випливає із реальних порушень, то ініціативи прокурора щодо порушення дисциплінарного провадження проти судді тривалий час носили процедурний характер - з метою усунення того чи іншого судді на час розгляду справи. Ситуація змінилася лише 28 квітня 2012 р., коли було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів»[ 11], який заборонив прокурору ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді, якщо справа ще розглядається і прокурор бере у ній участь. Цей закон, на жаль, не зміг суттєво змінити ситуацію, оскільки часто прокуратура у разі одержання виправдувального вироку вимагає притягнути суддю до відповідальності за провину у зовсім іншій справі (наприклад, за порушення термінів розгляду справи). Якщо ж суд підтримує позицію обвинувачення, прокуратура зазвичай не використовує компрометуючу інформацію проти судді.

Також слід звернути увагу на те, що сам факт підконтрольності представникам політичної влади дисциплінарних органів - Вищої ради юстиції і Вищої кваліфікаційної комісії суддів - змушує багатьох суддів бути лояльними до влади, навіть без будь-яких прохань з її боку. А визначені законом підстави для відповідальності судді (наприклад, порушення строків розгляду справ) в умовах великого навантаження на суддів при бажанні можна застосувати до будь-кого з них, і на жаль, це робиться на практиці.

Існують лише два органи, уповноважені здійснювати дисциплінарне провадження:

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України -- щодо місцевих та апеляційних судів;

2. Вища рада юстиції -- щодо суддів спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України [8] .

Переходимо до аналізу основних переваг і недоліків механізму дисциплінарної відповідальності суддів.

Даний механізм складається з шести основних етапів:

I. Здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною третьою статті 94 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» для здійснення перевірки даних щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України діє автоматизована система визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводитиме таку перевірку.

Відповідно до ст. 83 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності є:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

- з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом;

- порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді;

- правил підсудності чи підвідомчості;

- необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей.

В Європейській хартії про статус суддів 1998 р. та багатьох інших міжнародних нормативних актах на першому місці стоять найвагоміші питання судочинства: питання неупередженості, справедливості, відкритості, компетентності та незалежності судів і суддів [12].

Український законодавець у Законі України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» в розділі I, який регулює питання засад організації судової влади, також закріплює названі принципи правосуддя. Але в розділі VI, перераховуючи підстави дисциплінарної відповідальності суддів, він не згадує ні про справедливість, ні про відкритість, ні про незалежність. Що стосується упередженості, то її він ставить на третє місце після істотних порушень норм процесуального права та порушень розумних строків розгляду заяв, скарг чи справ[12] .

Відповідно до статті 126 Конституції України, статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції розглядає питання про притягнення суддів судів усіх рівнів до відповідальності за порушення присяги.

Ті зобов'язання, які бере на себе суддя, приймаючи присягу, настільки вагомі, що за їх невиконання відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції

України суддя звільняється з посади [13]. Це звільнення не є дисциплінарним стягненням, бо останнє повинне попередити суддю, тобто, «направити його на шлях істини». Порушення ж присяги свідчить, що суддя не здатний змінити свою поведінку, він дискредитує судову владу і свою посаду, а тому продовжувати виконувати функції судді не може, просто не має права. Порядок звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги передбачений у ст. 105 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 32 ЗУ «Про Вищу раду юстиції».

Таким чином, за упередженість при розгляді справи суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 83 Закону та звільнено з посади на підставі ст. 126 Конституції України, ст. 105 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст. 32 ЗУ «Про Вищу раду юстиції». На жаль, законодавець не розв'язує колізії про те, в якому випадку може наставати дисциплінарна відповідальність, а в якому -- звільнення з посади. Це все віднесено на розсуд поважних членів Вищої ради юстиції, а як ми знаємо, суб'єктивізм - не найкращий знавець правосуддя.

II. Відкриття дисциплінарної справи.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Копія рішення Комісії про відкриття дисциплінарної справи не пізніше ніж через 3 дні з дня його прийняття надсилається судді щодо якого відкрито дисциплінарну справу та особі, за зверненням якої порушено справу. До рішення Комісії, яке надсилається судді, додається висновок члена Комісії, складений за результатами перевірки. Учасники засідання повідомляються про дату, час та місце засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до дня його проведення.

III. Розгляд дисциплінарної справи.

Частіше за все розгляд дисциплінарної справи по суті проводиться на наступному засіданні Комісії, але не раніше як через 10 днів з дня ухвалення Комісією рішення про відкриття дисциплінарної справи, на яке запрошується особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи. В силу власної зайнятості судді не в змозі бути фізично присутніми під час розгляду, таким чином порушується умова змагальності. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні комісії суддя, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які надаються до секретаріату Комісії та реєструються не пізніше як за 3 дні до дня засідання Комісії, на якому буде розглядатись відповідне питання та долучається до матеріалів справи.

Повторна неявка цього судді на засідання Комісії є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

За загальним правилом законом передбачений порядок витребування додаткових матеріалів по справі, але частіше всього такі матеріали потрібно отримувати від керівника апарату суду, в якому працює порушник. Порушником може бути як голова суду, займаючий адміністративну посаду, так і сам керівник апарату суду чи його заступник, а через те що працюють вони в одному закладі спрацьовує принцип кругової поруки, який не дозволяє дослідити дійсний стан речей.

IV. Прийняття рішення.

На підставі проведеної ретельної перевірки ВККСУ приймається рішення. Рішення приймається колегіально більшістю членів від загального складу Комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за відсутності судді, щодо якого розглядається справа, і запрошених осіб.

При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховується характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тобто присутній суб'єктивізм у вирішенні питання про притягнення судді до відповідальності, який проявляється навіть у тому, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України за наявності підстав до притягнення до відповідальності може звільнити суддю від такої відповідальності, базуючись на власному суб'єктивному рішенні або на підставі звернення відповідної Ради суддів.

V. Дисциплінарне стягнення стосовно судді та порядок його виконання.