Монополізм та недобросовісна конкуренція в українській економіці

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І Поняття монополізму та недобросовісної конкуренції

1. Загальні зсади монополізму, форми зловживання монопольним становищем

2. Загальне поняття та форми недобросовісної конкуренції

Розділ ІІ Характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства

Розділ ІІІ Особливості правового статусу органів державної влади, що регулюють відносини у сфері обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності

1. Організаційно-правові аспекти діяльності Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції

2. Діяльність комісій по регулюванню природних монополій та проблематика даної сфери

Розділ ІV Пріоритетні напрямки міжвідомчої та міжнародної співпраці Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції

Висновки

Перелік використаних джерел та літератури

ВСТУП Становлення ринкової економіки в Україні та продуктивних сил, поглиблення галузевого і територіального поділу, якісні зміни у суспільній свідомості, поступовий перехід до побудови цивілізованої економічної системи в країні, як наслідок викликає розвиток антимонопольно-конкурентного законодавства і права. Загальновідомо, що ефективність законодавства досягається лише за максимальної відпрацьованості та взаємоузгодженості регулюючого правового механізму, який реалізується через норми антимонопольно-конкурентного законодавства.

При створенні антимонопольно-конкурентного законодавства і права України було використано найпрогресивніший досвід розвинених країн, а також досвід міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту економічної конкуренції. У концептуальному плані модель антимонопольно-конкурентного права України найбільш близька до європейської моделі (у широкому розумінні) з окремими рисами американської. Варто підкреслити й те, що процес формування цієї галузі законодавства і права України істотно відрізнявся від процесу створення відповідних систем у розвинених державах, що обумовлює певну специфіку в регулюванні конкурентних відносин. Зокрема тим, що модель антимонопольно-конкурентного законодавства і права не була продуктом національної системи права, а тому в окремих випадках економічна ситуація на ринку і суспільна свідомість не були готові до певних правил поведінки, що встановлювалися відповідними нормами законодавства.

Набрання чинності Господарським кодексом УкраїниГосподарський кодекс України від 16.01 2005р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/, Законами України “Про захист від недобросовісної конкуренції” Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996р. // ВВР України. - 1996. - № 36. та “Про захист економічної конкуренції” Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. // ВВР України. - 2001. - № 12., прийняття інших нормативних актів, прийнятих на їх виконання, вимагає суттєвого теоретичного і практичного осмислення. Зокрема, зазначеним законодавством усуваються значні прогалини в правовому механізмі захисту економічної конкуренції, закладаються нові механізми правового регулювання економічної конкуренції (визначені основні процесуальні форми), набувають правової форми окремі норми, присвячені механізмам контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, вдосконалюються механізми відповідальності за конкурентні правопорушення. Разом із тим, залишається низка протиріч і недоопрацювань, які можуть значно ускладнити його застосування антимонопольно-конкурентного законодавства. За таких умов головним завданням конкурентного права є відпрацювання механізмів, спрямованих на зменшення негативних наслідків таких "недоліків" і відпрацювання концепції узгодження окремих неузгодженостей.

Актуальність теми. Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції, сьогодні в Україні відноситься до пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави, оскільки створення правових стимулів щодо відкритого бізнесу, що відповідає правилам, торговим та іншим чесним звичаям одним з основних стимулів для подальшого росту економічного потенціалу суспільства, добробуту народу, відповідно до напрямків розвитку держави, закріплених Конституцією України. Розвиток анимонопольно-конкурентного законодавства визначає якісне вдосконалення економіки, процес її інтенсивного росту. Відповідно зазначена галузь законодавства, є однією з приорітетних для стабільного економічного росту держави. Радикальні зміни в економіці України, наявність її певної тінізації, нестабільність економічної політики держави, потребує суттєвого контролю за дотриманням чесної конкурентної боротьби серед суб'єктів господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз правових основ антимонопольно-конкурентного регулювання органів державної влади, законодавства спрямованого на обмеження монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Досягнення цієї мети передбачає виконання наступних завдань:

- деталізувати сутність і зміст поняття “обмеження монополізму”, “конкуренція”, “недобросовісна конкуренція”;

розглянути шляхи вдосконалення законодавчої бази антимонопольно-конкурентного законодавства;

- довести доцільність правового захисту суб'єктів господарювання та споживачів від порушень в зазначеній сфері;

- визначити роль держави в цілому, та державних органів зокрема в системі захисту ринкової економіки від монополізму та недобросовісної конкуренції,;

- визначити правові засади діяльності органів державної влади у сфері боротьби з монополізмом та недобросовісною конкуренцією.

Об'єктом дослідження є правовідносини в галузі антимонопольно-конкурентного законодавства.

Предметом дослідження є компетенція та повноваження органів державного управління що діють в сфері антимонопольно-конкурентного законодавства.

Методологічна основа дослідження складається з базових науково-теоретичних положень, прийнятих в юридичній науці в цілому і в науці цивільного права зокрема. У процесі роботи були використані такі наукові методи дослідження: історичний, логіко-юридичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий, статистичний. Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного цивільного законодавства, особливостей його застосування, досягнень цивільно-правової науки.

Історіографія проблеми. При написанні роботи, нами використовувались національне законодавство, норми якого регулюють антимонопольно-конкурентні відносини, а саме: Конституція України, Кодекси України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, інші законодавчі та підзаконні акти. Досліджувані питання тією чи іншою мірою розглянуті в працях Щербини В.С. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005., Саниахметової Н.О. Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. - К., 1999. , Дахно І.І. Дахно І.І. Антимонопольне право. - К., 1999., Семенової Л.Н Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. - К., 1999..,Борисенка З.М. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. - К., 2004., Кольцової Д.В. Кольцова Д.В., Романенко В.В. Аналіз проблем розвитку конкуренції і обмеження монополізму в Україні. //Економічний простір. - 2008. - №18. - С. 12 - 17.та інших авторів. Враховуючи суспільну важливість цієї галузі законодавства, публікації з зазначених питань постійно можна побачити в юридичних періодичних виданнях.

Робота складається з вступу, основної частини (чотирьох розділів), висновків, переліку використаних джерел та літератури та додатків.

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОПОЛІЗМУ, ФОРМИ ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ СТАНОВИЩЕМ

Однією з визначальних ознак підприємця-монополіста є його монопольне становище - домінуюче становище підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Монопольна діяльність - дія (бездіяльність) підприємця (підприємців) за умови монопольного становища на ринку одного підприємця (групи підприємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дія (бездіяльність) органів влади і управління, яке тягне за собою недопущення, істотне обмеження або усунення конкуренції. Сальников Е. Монополія: вчора, сьогодні, завтра// Право України. - 2003. - № 5. - С. 74.

Необхідно чітко усвідомити, що монопольним є становище суб'єкта господарювання, коли на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або коли він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. При цьому монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Також монопольним може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Тотьев К. Державна і природна монополія // Право України.- 1999. - № 3. - С. 34 - 36.

Станом на 2011 рік, монополізація українського ринку виглядає наступним чином.

Структурні передумови конкуренції в економіці України на початок 2010 року

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з двох умов: коли на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або коли він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Є ще одне становище суб'єкта господарювання, яке визнається монопольним - це коли стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються спеціальні умови: стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція.

Як же можна реагувати на появу на ринку монополіста? До засобів антимонопольного регулювання варто відносити:

- встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;

- декларування зміни цін;

- встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

- регулювання обсягу ринку виробництва;

- встановлення державних заявок і контрактів;

- розділ ринків;

- тарифне обслуговування імпорту й експорту товарів.

Поряд з визначенням монопольного становища, як явища, законодавець дає і вичерпний перелік форм, в яких може відбуватися зловживання монопольним становищем. Такими формами є: