ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ'ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

1.1 Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони у пам'ятках кримінального права України

1.2 Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони у чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

2.1 Підходи до розуміння об'єкта складу злочину в кримінально-правовій науці

2.2 Поняття моральності в кримінальному праві

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ ЗА КК УКРАЇНИ

3.1 Злочини проти моральності, передбачені розділом ХІІ КК України…

3.2 Злочини, що посягають на моральність, в статтях інших розділів Особливої частини КК України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні, коли Україна після багаторічного перебування у складі різних політико-територіальних утворень, формується як незалежна держава з системою соціальних, правових і демократичних принципів, важливим є питання захисту моральності. Адже саме від того, чи буде забезпечено цей захист, чи зможе законодавець досягнути достатнього рівня нормативно-правового регулювання у цій сфері, залежить, чи зможе Україна в майбутньому бути по справжньому сучасною європейською державою, в якій будуть сповідувати принцип гуманізму, законності і справедливості.

В науці кримінального права, значна увага дослідженню питань охорони окремих сфер моральності від злочинних посягань приділялася такими дослідниками як: А.В Ландіна, В.В. Кузнєцов, В.О. Навроцький, Л.С. Кучанська, Н.О. Горб С.П. Репецький, С.С. Яценко та іншими . Дані дослідження мають велике пізнавальне та прикладне значення, оскільки в них аналізуються найбільш проблемні питання щодо охорони моральності відповідно до норм Особливої частини чинного Кримінального кодексу (далі - КК) України.

Для кожного цивілізованого та демократичного суспільства, у тому числі українського, мораль (моральність), будучи особливою формою суспільної свідомості, є основним типом нормативної регуляції людської поведінки, таким, як право, звичаї, традиції, перетинається з ними, але у той же час відрізняється від них. Завдяки моральності забезпечується дотримання людиною встановлених суспільством норм моралі, сприймаються загальнолюдські цінності, формуються правильні уявлення про справедливість, гуманність, добро, зло. Більше того, під впливом моральних вимог відбувається постійне збагачення права та зростання його ролі як соціального регулятора суспільних відносин.

У чинному кримінальному законі України передбачена відповідальність за найбільш ганебні і небезпечні посягання на основи морального життя суспільства і кожної окремої особи. Так, в розділі ХІІ КК України згруповані такі склади злочинів проти моральності, що регулюють дане питання у частині поваги до померлих і місць їхнього поховання; ставлення до пам'яток - об'єктів культурної спадщини; збереження культурної спадщини та відкритості інформаційних ресурсів; ставлення до тваринного світу; розповсюдження відомостей про засоби вирішення конфліктів і прийнятні способи поведінки людей (сексуальної включно); підстав і форм задоволення сексуальних потреб; нормального розвитку неповнолітніх.

Хоча, як бачиться, виділення злочинів проти моральності в окремий розділ Особливої частини КК України ще не є гарантією достатньої нормативної регуляції і убезпечення від злочинних посягань. Прикладом є статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України за період 2002 - 2009 рр. Зокрема, спостерігається відчутне зростання кількості низки зареєстрованих злочинів проти суспільної моральності (зокрема, ввезення, виготовлення, або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію - у 23,7 разів; ввезення,виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів - у 5,5 разів; створення або утримання місць розпусти і звідництва - у 3 рази; сутенерства або втягнення особи в заняття проституцією - 1,6 разів.

Потрібно відзначити, що наукова розробка питань, пов'язаних із кримінально-правовою охороною моральності, дає можливість більш чіткіше окреслити такі питання, які потребують вдосконалення і доопрацювання, що в свою чергу, стало б вагомим кроком для якісного оновлення системи кримінального законодавства України.

Метою даного дослідження є комплексна характеристика системи злочинів проти моральності в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України.

Завданнями даної магістерської роботи відповідно до її мети є :

- дослідити розвиток інституту кримінально-правової охорони моральності в пам'ятках права;

- проаналізувати норми кримінальних законів зарубіжних держав, в яких передбачається відповідальність за злочинне посягання на моральність, співставити, порівняти їх з аналогічними нормами українського кримінального законодавства;

- розглянути проблеми визначення об'єкта злочинів проти моральності, дослідивши ряд наукових доробок вчених і зробити самостійні висновки;

- визначити нормативний і соціальний зміст моральності;

- охарактеризувати систему злочинів проти моральності в Особливій частині КК України.

Об'єктом дослідження є інститут кримінальної відповідальності за посягання проти моральності.

Предметом дослідження є моральність як об'єкт кримінально-правової охорони.

Науково-теоретичною базою магістерської роботи є дослідження вчених з кримінального права, історії держави і права України, філософії, соціології. Це, зокрема, праці А.В Ландіної, В.В. Кузнєцова, В.М Куца, Є.В Фесенка, Л.С. Кучанської, М.О. Мягкова, Н.О. Горб, О.М. Архипова, О.М. Кривулі, С.П. Репецького. Проаналізовано також пам'ятки кримінального права України.

Емпіричну базу дослідження складають становлять матеріали судової практики різних регіонів України, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Всього проаналізовано десять вироків у справах про злочини, що посягають на моральність.

Нормативну базу дослідження складає Конституція України, КК України, Цивільний кодекс України, нормативно-правової акти інших галузей права, що регулюють окремі аспекти відносин моральності.

Методи дослідження. Під час виконання даної наукової роботи було застосовано ряд загальнонаукових і спеціальнонаукових методів, серед яких такі:

- історичний (при дослідженні пам'яток українського кримінального права);

- аналіз (у частині дослідження окремих норм Розділу ХІІ Особливої частини КК України);

- синтез (зокрема, при розкритті поняття моральності як об'єкта кримінально-правової охорони);

- порівняння (в частині виявлення спільних та відмінних тенденцій в чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав щодо забезпечення охорони моральності);

- узагальнення (в частині виділення практично значущих висновків на підставі проведених окремих досліджень);

- системний (при підході системи злочинів, що посягають на моральність).

Практичне значення одержаних результатів. Результати, що були одержані під час виконання магістерської роботи можуть бути застосовані при удосконаленні кримінального законодавства у сфері охорони моральності від протиправних посягань, під час практичного правозастосування, а також при викладанні студентам юридичних факультетів Особливої частини кримінального права України.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ'ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

1.1 Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони у пам'ятках кримінального права України

Дослідження будь-якого правового явища неможливе без вивчення його історичних витоків. А тому видається доцільним проаналізувати окремі пам'ятки права, такі як: Руська Правда, русько-візантійські договори 911, 944 і 971 pоків, Литовські Статути, Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року, пам'ятки права часів Козацько-гетьманської держави, Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року та 1903 року, а також Кримінальні кодекси Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) 1922, 1927 і 1960 років.

Вагомою ознакою джерел права Київської Русі було те, що базою їх формування була сукупність звичаїв, які в той час були уставлені в суспільстві. Звичайно, розвиток звичаєвого права був органічно пов'язаний з державою, що формувалася. Право було системою правових норм, що складалися з санкціонованих, тобто визнаних державою, звичаїв. Згадку про такі звичаї до утворення Давньоруської держави можна знайти у літописах. У міру становлення феодалізму окремі звичаї родового ладу, котрі можна було використовувати в інтересах панівного класу, що формувався, поступово трансформувалися у норми звичаєвого права.

У IX--X ст. на Русі, певно, існувала система норм усного звичаєвого права. Частина цих норм, на жаль, не зафіксована у збірниках права й літописах, котрі були складені ще у XI--XII ст., і тому не дійшла до нас. Деякі норми звичаєвого права збереглися у так званій Правді Ярослава -- давній частині Короткої редакції Руської Правди Макарчук С. Актові джерела давньоруського часу: [Руська Правда як пам'ятка і походження та списки Розширеної Правди та Скороченої Правди; Інші актові матеріали Х - ХV ст.]. Писемні джерела в історії України / C. Макарчук - Л.: Конус, 1999 - с.55 - 75.. Окремі норми цієї пам'ятки використовувалися ще у VIII--IX ст. Проте соціальне призначення Правди Ярослава, складеної після повстання у Новгороді 1015 p., завадило включенню до неї більшості норм усного звичаєвого права, що існували на той час. Про них лише згадується в деяких літературних пам'ятках і договорах Русі з Візантією X ст. Cвоєю чергою, русько-візантійські договори 911, 944 і 971 pоків свідчать про високий міжнародний авторитет Давньоруської держави, є цінним джерелом для усвідомлення історії розвитку права Київської Русі. Це міжнародно-правові акти, в яких відбиті норми візантійського й давньоруського права. Пізніше деякі з них потрапили у Правду Ярославичів, а потім -- у Поширену редакцію Руської Правди. У них можна знайти і норми, запозичені від давнього усного звичаєвого права.

Докладніше зупинившись на положеннях Руської Правди, потрібно відзначити, що дана пам'ятка права містила багато статей, які свідчили про достатній рівень розвитку кримінального права. Однак не існувало різниці між кримінальним правопорушенням та цивільно-правовим, а таке поняття як злочин взагалі було відсутнє. Будь-яке нанесення потерпілому матеріальних або моральних збитків визначалося як "образа" (ст. 15 короткої редакції). Існували лише такі поняття, як спроба образи і дійсна образа. Разом з тим розрізняли об'єктивну і суб'єктивну сторони такої «образи». Наприклад, вбивство могло бути скоєне навмисно чи випадково, у стані афекту чи під час бійки тощо (ст. ст. 6, 7, 54). Об'єктами ж злочину, перш за все, виступали влада, особа, майно, звичаї. Суб'єктом злочину міг бути будь-хто, крім холопа і челядина, які перебували в повній власності господарів. Останні несли матеріальну відповідальність за протиправні дії своїх слуг.