За часів перебування українських земель у складі Російської імперії, система злочинів проти моральності була досить чітко визначеною і кодифікованою у тодішніх актах кримінального законодавства. Так, Л.С. Кучанська у своєму дослідженні Кучанська Л.С. Злочини проти моральності. Історичний аспект / Лариса Степанівна Кучанська // Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ.-2004.-№4. с.105. вказує, що розвинену систему злочинів проти моральності передбачало Укладення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. Такі діяння передбачалися главою «О преступлениях против общественной нравственности, и проступках против общественного благоустройства и благочиння». Ця глава містила в собі два розділи : «О соблазнительном и розвратном поведении, о противоестественных пороках и сводничестве» та «О противоправних нравственности и благопристойности сочинениях, изображениях, представлениях и речах». Розміщені тут норми передбачали відповідальність за розпусту, утримання власного чи за найманням будинку для розпусти, втягнення малолітніх та неповнолітніх дітей особами, які здійснюють нагляд за ними у розпусту та інші пороки,відвідування явним та спокусливим чином розпусних жінок , проституцію, розповсюдження розпусними жінками і дівками венеричних захворювань, протизаконне сумісне проживання неодруженого з неодруженою, появу в громадських місцях у нетверезому вигляді, мужолозтво, скотолозтво, звідництво батьками своїх дітей, чоловіками своїх жінок, будь-яке інше звідництво, заняття звідництвом як ремеслом.

Цікавим є той факт, що окремою статтею передбачалась відповідальність власників установ, які були створені не з метою заняття розпустою, а з іншою метою, але в яких також надавалися такі послуги.

Наступним етапом у розвитку кримінального законодавства Російської імперії , до складу якої входила і Україна, стало Кримінальне укладення (уложення) 1903 року. У даному нормативно-правовому акті вводяться нові склади злочинів, які раніше були невідомі. Такі як: жорстоке поводження з душевнохворими, домашніми тваринами, несанкціоноване створення розважальних установ, а також установ для гри в карти, кості і таке ін., надання для цих цілей свого приміщення чи створення ігорного дому.

КК УРСР 1922 року, на відміну від законодавчих актів Російської імперії, злочини проти моральності вже окремо не виділяв. Серед усіх раніше відомих злочинів проти моральності законодавець передбачає відповідальність тільки за розбещення малолітніх і неповнолітніх, примушення до зайняття проституцією, звідництво, утримання притонів розпусти, а також затягання жінок до проституції. Склади цих злочинів були розташовані у главі «Злочини проти життя, здоров'я та гідності особи». Аналогічний підхід був притаманний і КК УРСР 1927 року.

В КК УРСР 1960 року Кримінальний кодекс Української РСР // Офіц. вид. - Державне видавництво політичної літератури УРСР. - Київ, 1961. - 132 c. теж окремо не виділялися, а розглядалися як складова злочинів проти громадського порядку і містилися в главі Х «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я» . Тут передбачалася відповідальність за такі склади злочинів як знищення пам'яток історії та культури, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, посягання на особу та права громадян під приводом виконання релігійних обрядів чи під іншим приводом, утримання притонів розпусти та звідництво, виготовлення, збут чи розповсюдження порнографічних предметів. Також ст. 214 був передбачений склад злочину, який, хоч і не посягав прямо на моральність, все ж опосередковано заподіював шкоду відносинам моральності. Даною статтею передбачалась відповідальність за бродяжництво, жебрацтво, та інші паразитичні способи життя.

З 1960 року протягом наступних сорока років система злочинів проти моральності за КК УРСР неодноразово доповнювалася новими складами, зокрема ст. 208-1 (доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, 1973 р.), ст. 211-1 (виготовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, 1986 р.), ст. 207-1 жорстоке поводження з тваринами, 1988 р.). Що стосується розбещення неповнолітніх (ст. 121), мужолозтва (ст. 122 ) та статевих зносин з особою яка не досягла статевої зрілості (ст. 120), ці діяння розглядалися як злочини проти статевої свободи і містилися в розділі ІІІ КК УРСР 1960 р. «Злочини проти життя, здоров'я, свободи та гідності особи» .

У КК України 2001 року законодавець вперше за майже сто років виділив злочини проти моральності у окремий ХІІ розділ «Злочини проти громадського порядку та моральності», тим самим підкресливши важливість питання чіткого і ґрунтовного регулювання даної сфери суспільних відносин і встановлення справедливих покарань за порушення моральних устоїв в державі.

1.2 Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони у чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав

Аналізуючи злочини проти моральності, видається важливим звернути увагу на досвід законодавців зарубіжних держав у даній сфері правового регулювання, а саме на норми Особливих частин кримінальних законів окремих держав. Це дало б змогу провести порівняння між чинним вітчизняним і зарубіжним законодавством щодо захисту моральності.

Зокрема, М.І. Хавронюк у своїй монографії Хаворонюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи : порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія / М.І. Хайворонюк - К. Юрисконсульт, 2006. - 817- 820 c. висвітлює питання захисту моральності за кримінальним законодавством ряду країн пострадянського простору і Європи. Автор коротко характеризує деякі з них. Проаналізуємо такий зарубіжний правовий досвід на основні кримінального законодавства окремих пострадянських держав.

Розпочнемо з аналізу кримінального законодавства пострадянських країн. Так, у КК Російської Федерації Кримінальний кодекс Російської Федерації [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http: // nalog. consultant.ru/ doc 51087. html злочини проти моральності компактно розміщені наприкінці глави 25 «Злочини проти здоров'я населення і громадської моральності». Крім злочинів, пов'язаних з проституцією і порнографією, це: наруга над тілами померлих і місцями їхнього поховання (ст. 244). При цьому ст. 244 містить не лише простий, як аналогічна ст. 297 КК України, а й кваліфікований склад злочину: ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність за зазначені дії, якщо вони вчинені: а) групою осіб, групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою; б) з мотивів національної, расової, релігійної ненависті чи ворожнечі; в) щодо скульптурного, архітектурного спорудження, присвяченому боротьбі з фашизмом чи жертвам фашизму, або місць поховання учасників боротьби з фашизмом; г) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування. Також передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 245).

Своєю чергою, в розділі ХІІ КК Республіки Білорусь Кримінальний кодекс Республіки Білорусь від 9 липня 1999 року (станом на 25 січня 2006 року) [ Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.pravo.levonevsky.org. передбачена відповідальність за склади злочинів, що посягають на громадський порядок і громадську моральність. Зокрема, захист моральності здійснюється відповідно до положень таких статей кримінального закону:

- Ст. 343: Виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів порнографічного характеру. Так, ч. 1 статті законодавець вказує на виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження або рекламування, чи розповсюдження або рекламування порнографічних матеріалів або друкованих видань, зображень, інших предметів порнографічного характеру, чи публічна демонстрація кіно- або відеофільмів порнографічного змісту А. ч. 2 передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою або з використанням глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, іншої мережі електрозв'язку загального використання чи виділеної мережі електрозв'язку, розповсюдження чи рекламування завідомо неповнолітньому порнографічних матеріалів чи друкованих видань, зображень, інших предметів порнографічного характеру, здійснене особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку , чи демонстрація цією особою завідомо неповнолітньому кіно- чи відеофільмів порнографічного характеру.

- Ст. 343-1: Виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів порнографічного характеру з зображенням неповнолітнього. Відповідно встановлюється кримінальна відповідальність за виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження або рекламування, чи розповсюдження або рекламування порнографічних матеріалів або друкованих видань, інших предметів порнографічного характеру з зображеннями завідомо неповнолітнього , або публічну демонстрацію кіно - чи відеофільмів порнографічного змісту з такими зображеннями. В ч.2 цієї статті передбачається відповідальність за ті ж дії, здійснені особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені чинною статтею чи частиною другою статті 343 КК Республіки Білорусь, чи групою осіб за попередньою змовою чи з використанням глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, іншої мережі електрозв'язку загального користування чи окремої мережі електрозв'язку, з використанням завідомо неповнолітнього для виготовлення порнографічних матеріалів, друкованих видань чи інших предметів порнографічного характеру з його зображенням. А ч.3 - за дії, передбачені частинами 1 або 2 даної статті, здійсненні організованою групою, з використанням завідомо малолітнього для виготовлення порнографічних предметів, друкованих видань чи інших предметів порнографічного характеру з його зображенням.

- Ст. 344: Умисне знищення чи пошкодження історико-культурних цінностей чи матеріальних об'єктів, яким може бути присвоєний статус історико-культурної цінності. Дана стаття містить санкцію за умисне знищення чи пошкодження історико-культурних цінностей або матеріальних об'єктів, що мають духовну, художню і (або) документальну цінність і відповідають одному з критеріїв відбору матеріальних об'єктів для присвоєння їм статусу історико-культурної цінності (ч.1 ст.344) . Кваліфікованим видом даного злочину є здійснення його повторно, чи групою осіб, чи по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей чи особливо цінних матеріальних об'єктів, які потягнули за собою спричинення шкоди в особливо великому розмірі (ч.2 ст.344).

- Ст. 345: Знищення, пошкодження чи втрата історико-культурних цінностей чи матеріальних об'єктів, яким може бути присвоєно статус історико-культурної цінності, з необережності. У цій статті передбачається відповідальність за знищення, пошкодження історико-культурних цінностей чи матеріальних об'єктів, що мають виняткові духовну, художню і (або) документальну цінність і відповідають одному з критеріїв відбору матеріальних об'єктів для присвоєння йому статусу історико-культурної цінності, знищення з необережності, чи їх втрата внаслідок неналежного зберігання, які потягнули за собою спричинення шкоди в великому розмірі. В ч.2 вказується на вчинення тих же дії, вчинених по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей або особливо цінних матеріальних об'єктів чи тих, які потягнули за собою спричинення шкоди в особливо великому розмірі

- Ст. 346: Наруга над історико-культурними цінностями. Відповідальність за наругу над історико-культурними цінностями може наставати лише за відсутності ознак злочину, передбаченого статтею 344 чинного КК Республіки Білорусь. Ч.2 цієї статті передбачає відповідальність за ті ж дії, здійснені по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей, чи наруга над пам'ятниками захисникам Вітчизни при відсутності ознак злочину, передбаченого вищевказаної статті 344.