Забезпечення вказаного захисту, може бути досягнуто шляхом установлення нормами національного законодавства кримінально карних злочинів, склад яких відповідав би нормам міжнародних угод, обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також шляхом правильної кваліфікації злочинів, у контексті міжнародних угод та національного законодавства України -- у цілому, і внутрішньо-національного законодавства України зокрема [6, с. 149].

Діям морських злочинців сприяють певні внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх факторів слід віднести політичну та економічну нестабільність, відсутність контролю з боку влади держав, наявність численних зручних притулків на березі та інтенсивне судноплавство у районах.

До зовнішніх факторів можна віднести відсутність чіткої й ефективної нормативно-правової бази щодо охорони суден від збройних нападів, розбіжності в заходах протидії озброєним нападам на судна на міжнародному й національному рівнях, відсутність чіткої ідентифікації суб'єктів, які в кожному конкретному випадку повинні відвертати напад та боротися з наслідками морського розбою, недостатньо ефективну роботу організацій, метою яких є безпека судноплавства Світового океану та морського простору.

Саме у цьому контексті виникає низка юридичних факторів, якою ускладнюється боротьба із морським розбоєм.

По-перше, не зрозуміло, у чиїй юрисдикції будуть знаходитися морські злочинці, захоплені в нейтральних водах. Якщо над середньовічними піратами та розбійниками, які не мали каперського патенту, скоювали розправу на місці злочину, то сучасних злочинців, особливо якщо вони встигли викинути зброю за борт -- або просто відпускають, або передають владі їх країни-громадянства, у якій вони, як правило, відразу опиняються на волі. Найяскравішим прикладом такої практики є Сомалі.

По-друге, дуже часто незрозумілою є юрисдикція захоплених піратами суден. Сучасне торгове мореплавство, мабуть є найбільш інтернаціоналізованим серед усіх галузей світової економіки. Судна, як правило, ходять під зручними прапорами (Панами, Ліберії, Монголії, Камбоджі тощо), їх команди майже завжди складаються з представників декількох країн, тому досить часто буває незрозуміло, хто саме повинен захищати кожне конкретне судно.

Також, окремою правовою та організаційною проблемою, є проблема притягнення злочинців до кримінальної відповідальності. Як було визначено, кримінальне переслідування піратів здійснюється як правило, згідно норм законодавства тієї країни, яка бере участь у даному переслідуванні. Однак цієї нормативно-правової бази виходить недостатньо.

Виникають ситуації, коли над захопленими злочинцями жодна країна не вирішується взяти на себе зобов'язання притягнути до відповідальності піратів. Через дану колізію, злочинці опиняються в доволі зручному становищі.

Адже, в них виникає шанс залишитися в країні, яка їх захопила (тим більше економічний стан цієї країни як правило значно вищий ніж в регіоні, де злочинець скоював акти морського розбою або піратства). Також, є великий шанс, на те, що такий злочинець опиниться серед мігрантів, що у майбутньому може перетворитися в суттєву проблеми для держави.

У зв'язку із цим, неминуче виникали пропозиції щодо створення міжнародного судового органу, який би спеціалізувався на регулюванні правосуддя над морськими злочинцями. Зокрема, в 2010-му році Генеральний секретар Ради Безпеки ООН запропонував 7 варіантів створення таких судових інстанцій.

Як відмічають спеціалісти, створення спеціалізованих міжнародних органів заслуговує на увагу, проте зараз практика показує інше, і правосуддя здійснюється судовими органами конкретної держави. Задля того, щоби уникнути в майбутньому правових розбіжностей та не врегульованих питань, держави укладають між собою двосторонні договори правової допомоги, головною метою яких є регулювання ситуацій, коли судно однієї держави, що захопило піратів, мало б змогу передати їх найближчій державі, задля здійснення акту правосуддя над злочинцями. Відсутність таких угод залишає злочинцям шанс уникнути відповідальності [7, с. 96].

Висновки

Проаналізувавши міжнародну практику, щодо протидії морському розбою, постає питання -- чи потрібно міжнародній правовій спільноті створювати окремий кодифікований нормативно-правовий акт, який регулював би дії, щодо запобігання озброєному нападу на судна, скоєному в територіальних водах окремих держав? Як було зазначено, у процесі міжнародного співробітництва вже було прийнято низку Конвенцій, Резолюцій та Рекомендацій, але проблема небезпеки торговельного мореплавства у внутрішніх водах держав все одно залишається.

Проблеми з виявлення та швидкого реагування на безпеку торговельного мореплавства, притягнення до відповідальності захоплених осіб, яких звинувачують у скоєнні акту морського розбою, співпраця та обмін необхідним досвідом та інформацією між державами -- робить першочерговим завданням їх вирішення. До того ж, великої актуальності набуває протидія морському розбою завдяки його потенційному можливому зв'язку із міжнародним піратством та тероризмом. Важливим кроком залишається необхідність вжиття кардинальних заходів і виділення ресурсів з метою розробки ефективної програми комплексу заходів боротьби із морським розбоєм. Тим більше, що співпраця держав та науково-технічний прогрес -- в перспективі здатні позитивно вплинути на боротьбу із злочинами, спрямованими проти безпеки мореплавства

Список літератури

1. «Кодекс практики розслідування актів піратства та збройних пограбувань суден» (ІМО А.922 (22) Code of Practice for the Investigation of the Crimes of Piracy and Armed Robbery Against Ships) // 29.11.2001.

2. Ромашов Ю.С., Корбут Л.В. Основи боротьби з актами тероризму та піратства на морі: Науково-дослідна робота. М., 2002. 83 с. В роботі доктора юридичних наук, академіка Міжнародної Академії.

3. Піратство, тероризм, шахрайство на море: Правові аспекти / В.В. Демиденко, В.М. Прус, А.Н. Шемякін //

B. В. Демиденко. - Одеса, Ат БАХВА, 1997.

4. Пурінова К.В. Морське піратство до визначення поняття / К.В. Пурінова / / Вісник ОНУ ім. Мечникова. Правознавство. - 2015. - № 2. - С. 129-134.

5. Середа Г.Г. Міжнародно-правові аспекти протидії сучасному морському піратству / Г.Г. Середа // Право України. - 2009. - № 4. - С. 116-122.

6. Панфілова Ю.М. Міжнародно-правове регулювання у сфері протидії проявам піратства та морського тероризму / Ю.М. Панфілова // Правознавство Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право - 2012. - № 6. -

C. 146-150.

7. Купрій А.А. Кваліфікація незаконних актів, спрямованих проти безпеки морського судноплавства / А.А. Купрій // Вісник оНу ім. Мечникова. - 2001. - С. 93-101.

Анотація

Морський розбій, проблема в Україні та світі. Балашов Д.М. Національний університет «Одеська морська академія»

У статті розглядається визначення поняття морського розбою, його відмінність та схожість із морським піратством. Проаналізовано головні проблеми морського розбою в Україні та світі. Визначено головні шляхи, щодо подолання даного злочину.

Ключові слова: морський розбій, морське піратство, співробітництво, відповідальність.