Міжнародний розшук осіб при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів

А. П. Сакаль

Інтенсивний розвиток світових інтеграційних процесів обумовив кількісне зростання злочинності, удосконалення використовуваних нею засобів, методів і прийомів діяльності, функціонування транснаціональних злочинних угруповань. Вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів вказаними угрупованнями має на меті отримання надприбутків, поширення наркоманії, створення розгалуженого механізму злочинної діяльності.

Безпосередньо проблеми розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів на рівні вітчизняних кандидатських дисертацій досліджували А-М. Ю. Ангеленюк, Н. А. Запорощенко, Н. М. Косміна, О. В. Одерій, А. М. Полях, О. В. Сачко, Д. Ю. Стригун, З. Р. Сулейманова, Л. Г Шарай, С. М. Щербаковський. Питанням міжнародного розшуку присвячені праці О. Н. Карпова та Л. В. Масимів.

Однак, враховуючи існуючі напрацювання, слід констатувати, що проблема залишається актуальною. Сьогодні існує потреба розгляду міжнародного розшуку за умови розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчиняються транснаціональними злочинними угрупованнями, мають розгалужену мережу міжнародних зв'язків, діють на територіях різних держав, із залученням їх громадян як співучасників. Важливим завданням є деталізація законодавчих положень Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України за умов розслідування цих злочинів, формування практичних рекомендацій, у тому числі, які стосуються реалізації заходів міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні.

Аналіз основних міжнародних договорів, присвячених питанням боротьби із транснаціональними злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, свідчить, що проблема підвищення ефективності діяльності у цьому напрямку є надзвичайно актуальною як для окремих країн, так і міжнародних організацій. Доцільно сформулювати основні засади міжнародного розшуку при розслідуванні розглядуваних злочинів.

Мова йде про розшук підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні транснаціональних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів відповідно до його міжнародного рівня реалізації.

У загальному, розшукова діяльність - це комплекс заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження особи, яка вчинила злочин або зникла безвісти, ідентифікацію трупів, встановлення обставин вчинення злочину, пошук доказів, предметів, що стали об'єктом або предметом злочину, а також пошук слідів злочину. Розшук поділяється на державний, міждержавний та міжнародний.

Рішення про оголошення розшуку може бути реалізовано в одному з двох варіантів: слідчим, прокурором виноситься окре-ма постанова про розшук підозрюваного, а у разі зупинення досудового роз-слідування - окремий пункт про розшук підозрюваного вноситься в постанову про зупинення досудового розслідування. До кожної з цих постанов приєдну-ються копії повідомлення про початок досудового розслідування (ст. 214 КПК), письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), ухвали про обрання запо-біжного заходу (ст. 176 КПК).

Відомості про оголошення розшуку невідкладно, тобто не пізніше наступного дня, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий здійснює розшук підозрюваного шляхом проведення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, а також доручаючи його проведення оперативним підрозділам. В останньому випадку слідчий не вправі визначати методи, за допомогою яких повинен здійснюватись розшук такої особи.

Під час розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинені транснаціональними злочинними угрупованнями, у зв'язку із переховуванням підозрюваних (обвинувачених) на територіях іноземних держав, виникає потреба здійснення міжнародного розшуку.

Міжнародний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів компетентних органів держави-ініціатора розшуку та органів запитуваних зарубіжних країн, спрямований на встановлення, арешт та видачу (екстрадицію) розшукуваних осіб, що проводиться на території кожної з держав-учасниць відповідно до загальних норм та принципів міжнародного права, а також до міжнародних договорів, укладених між цими країнами та національним законодавством у рамках міжнародного співробітництва.

Як вказувалося, у науковій літературі міжнародний розшук розглядається із різних аспектів, підкреслюється його важливе значення при розслідуванні злочинів. З даного приводу слід навести слушний висновок (О. Н. Карпов), що, з одного боку, міжнародний розшук злочинців є одним з напрямів міжнародного співробітництва, він застосовується відносно осіб, які переховуються від слідства та суду, з іншого - зрозумілим є те, що для досягнення цілей міжнародного розшуку можуть застосовуватись різні форми міжнародного співробітництва, зокрема, обмін інформацією, виконання міжнародних слідчих доручень та ін. [1, с. 27].

Отже, міжнародний розшук слід розглядати як окремий інститут міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, що є його невід'ємною частиною та існує в нерозривному зв'язку з іншими формами такого співробітництва. міжнародний розшук кримінальний злочин

Зокрема, міжнародний розшук застосовується в разі переслідування злочинця, який переховується в іншій державі, існування свідчень того, що розшукуваний об'єкт перебуває в указаній країні, коли засобами національного розшуку встановити місцезнаходження об'єкта неможливо.

Важливими є завдання Інтерполу у здійсненні розшуку підозрюваних (обвинувачених) у кримінальних провадженнях щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинюються транснаціональними злочинними угрупованнями.

Згідно Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, затвердженого наказом МВС України від 22 червня 2012 року N° 560 [2], до функцій Робочого апарату Укрбюро Інтерполу відносяться:

- організація та координація за запитами правоохоронних органів України, компетентних органів держав-членів Інтерполу міжнародного розшуку обвинувачених, підсудних та засуджених осіб, які переховуються від органів досудового слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно зниклих;

- організація прийому-передачі осіб, щодо яких Генеральною прокуратурою або Міністерством юстиції України прийняте рішення про задоволення клопотань компетентних органів іноземних держав щодо видачі (екстрадиції), тимчасової видачі, транзитного переміщення або передачі для подальшого відбування призначеного покарання;

- організація прийому-передачі та конвоювання осіб, щодо яких компетентними органами іноземних держав прийняте рішення про задоволення клопотань Генеральної прокуратури або Міністерства юстиції України щодо видачі (екстрадиції), тимчасової видачі, транзитного переміщення або передачі для подальшого відбування призначеного покарання та ряд інших.

Особливого значення набуває використання допомоги Інтерполу з метою міжнародного розшуку та забезпечення реалізації видачі (екстрадиції) осіб, які вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів. За таких умов НЦБ Інтерполу України виступає не тільки посередником і суб'єктом взаємодії, але й органом, що безпосередньо організовує та координує проведення розшукових заходів, приймає безпосередню участь у забезпеченні екстрадиції.

Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають:

особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців;

1) громадяни, які пропали безвісти - за наявності вірогідних відомостей про виїзд розшукуваних за кордон;

2) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і щодо яких отримана інформація про вчинення ними злочинів на території інших держав [3] (п. 4.3 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів 1997 року).

До заходів НЦБ Інтерполу, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно застосовувати щодо розшукуваної особи у разі її виявлення на території іноземної держави, відносяться:

а) встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи. У цьому випадку від закордонних партнерів може бути одержана інформація про місцеперебування розшукуваного, маршрути переміщення, контакти, виїзд за межі тієї чи іншої країни тощо;

б) затримання та арешт розшукуваної особи з її наступною екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов'язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи [3] (п. 4.5.2 Інструкції 1997 року).

Наведена Інструкція 1997 року (п. 2) також розкриває порядок та особливості взаємодії з правоохоронними органами зарубіжних держав під час проведення оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Показники роботи Інтерполу у вирішенні окреслених є досить високі. Так, 2014 року було встановлено місцезнаходження 44 розшукуваних підозрюваних за вчинення злочинів на території України, а 2015 року - вже 131 підозрюваних. Також було встановлено місце перебування 119 підозрюваних на території іноземних держав (2015 року - 162 підозрюваних). Укрбюро Інтерполу забезпечило екстрадицію 25 осіб до України та 8 осіб з України. Такі ж показники збереглися 2015 року.

Інтенсивний є обмін інформацією. Так, загальний документообіг Робочого апарату Укрбюро Інтерполу у 2014 році склав 37 420 документів, у 2015 році - вже 53 699 документів [4].

Зокрема, правоохоронні органи України за відповідними запитами мають можливість одержати з Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн таку інформацію: а) про осіб, які проходять по справах стосовно незаконного обігу наркотиків; б) про злочинні угруповання, які займаються наркобізнесом;