в) про факти вилучення наркотиків; г) про основні види наркотичних засобів та психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу; д) про нові види наркотиків, які з'явилися в обігу; е) про методи нелегального виготовлення наркотиків, найпоширеніші способи упаковки, виявлені підпільні лабораторії; ж) про канали транспортування та методи приховування; з) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад по лінії Інтерполу з проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків та психотропних речовин, періодичні видання, підготовлені Генеральним секретаріатом Інтерполу з цих питань; и) статистичні огляди та правозастосовна діяльність (аналіз вилучених наркотичних речовин, тенденції у боротьбі з наркобізнесом, інформаційні матеріали про діяльність спеціальних служб поліції різних країн та інше) [3]. У кожному випадку вилучення на території України так званих «важких» наркотиків (героїну, кокаїну), а також психотропних субстанцій, синтетичних наркотиків та прекурсорів орган, який їх вилучив, протягом 5 діб з моменту вилучення повинен інформувати НЦБ, обов'язково повідомивши: а) вид наркотика; б) кількість (вага), яка була вилучена; в) місце, час та інші обставини вилучення; г) спосіб транспортування та маршрут руху вилучених наркотиків; д) спосіб приховування наркотику; е) відомості про особу (осіб), у яких були вилучені наркотики, в тому числі дані про їх стать та громадянство; ж) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та дату їх порушення (заведення). На підставі повідомлення НЦБ готує і протягом 5 діб надсилає інформацію до Генерального секретаріату Інтерполу [3].

За наявності інформації про причетність конкретних осіб до міжнародного наркобізнесу правоохоронні органи України можуть звернутися до НЦБ для одержання щодо цих осіб відомостей, що знаходяться в базах даних Генерального секретаріату Інтерполу та НЦБ Інтерполу іншої країни (країн).

У запиті необхідно вказувати, які конкретні дії слід виконати запитуваній стороні: а) перевірити особу за кримінальними обліками; б) ідентифікувати осіб; в) встановити місцезнаходження осіб; г) надіслати відомості про участь осіб у підготовлюваних або вже вчинених злочинах тощо.

За наявності відповідних даних і підстав правоохоронні органи України каналами НЦБ можуть координувати з правоохоронними органами інших країн спільні операції, які проводяться методом контрольованої поставки, та інші оперативно-розшукові заходи (Інструкція 1997 року [3]).

Для досягнення поставлених завдань Інтерпол використовує ряд засобів.

Одним із них є використання можливостей інформаційно-пошукової системи 1-24/7 - глобальної телекомунікаційної системи, яка надає якісний та конфіденційний цілодобовий безпосередній доступ до інформаційних ресурсів Генерального секретаріату Інтерполу, а також дозволяє здійснювати обмін інформацією між НЦБ Інтерполу різних держав. Важливо, що доступ до системи 1-24/7 мають підрозділи Національної поліції України.

На базі Інтерполу функціонує система криміналістичних обліків, звернення до баз даних котрих дозволяє швидко отримати інформацію практично з усього світу. Це так і основі види обліків:

1) алфавітний - містить відомості про всіх відомих «міжнародних злочинців» (у тому числі й розшукуваних), а також осіб, що підозрюються у злочинній діяльності; 2) картотека даних про зовнішність злочинця (картотека «Б»). Вона нараховує 177 різних показників, розбитих на 17 груп: національність, місце вчинення злочину, раса злочинця, зріст, форма, колір обличчя, пігментація на тілі, характеристика зубів, голосу, хода, манери поведінки, основні риси характеру та схильності, видимі шрами, родимки, жировики, зоб, татуювання, ампутація та очевидні дефекти, звички та інші характерні риси; 3) картотека документів та найменувань;

картотека злочинів, що складається із кількох розділів, кожен із яких відповідає виду злочину або його видовій групі; 5) дактилоскопічна картотека; 6) фототека рис зовнішності; 7) картотека осіб, що безвісно зникли, та невпізнаних трупів; 8) картотека викрадених автомобілів, творів мистецтва, культурних цінностей, антикваріату, ювелірних виробів тощо; 9) довідкова картотека ручної нарізної вогнепальної зброї; 10) база даних ДНК-профілів [5, с. 213-214]. Використання новітніх засобів, підтримання забезпечення взаємодії правоохоронних органів практично всіх держав світу дозволяє здійснювати ефективний розшук на лише осіб, але й транспортних засобів, зброї, інших предметів і речовин, які мають значення для кримінального провадження.

Загальновідомо, що міжнародний розшук проводиться з метою наступною видачі особи (екстрадиції).

Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, здійснюєть-ся уповноваженою службовою особою. Затримання особи, яка вчинила злочини за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою злочину за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого злочину.

Затриманню передує оголошення особи у міжна-родний розшук. Він оголошуються за умови, коли стосовно розшукуваної особи запобіжним заходом обрано тримання під вартою або отримано дозвіл на її затримання та доставку до суду під вартою і лише після підтвердження слідчим органом чи судом наміру запитувати про видачу.

У разі затримання особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку (відповідно до стст. 206, 208 КПК), уповноважені службові особи повинні негайно поінформувати про це прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Прокурор після отримання повідомлення перевіряє законність затриман-ня особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, повідомляє про цей випадок Міністерство закордонних справ України та негайно інформує прокуратуру. З прокуратури протягом шістдесяти годин після затримання повідомляють центральний орган України.

Після отримання повідомлення не пізніше ніж через три дні відповідальна особа Генеральної прокуратури України або Міністерства юстиції України повідомляє компетентні установи іноземної держави про затримання. При цьому також вимагається для підтвердження наміру надсилати запит про видачу особи.

Отже, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу виконує передусім по-середницькі функції між національними органами поліції та НЦБ Інтерполу інших країн, їх органами поліції.

Доповнимо вказану інформацію висвітленням питання щодо використання допомоги Європолу у розшуку підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинюються транснаціональними злочинними угрупуваннями.

Європол - це спеціалізований орган Європейського Союзу, що координує дії поліції та інших компетентних органів держав Європейського Союзу, здійснює збирання, аналіз і обмін інформацією про злочини та осіб, причетних до їх вчинення, виконує інші завдання. Важливо, що 4 грудня 2009 року була укладена Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво, що набрала чинності 16 листопада 2011 року [6].

Вказана Угода передбачає, що наша держава та Європол домовилися про посилення співробітництва держав-членів Європейського Союзу, які діють через Європол, з Україною в запобіганні серйозним формам міжнародної злочинності, їхньому виявленні, припиненні та розслідуванні у наступних сферах: незаконний обіг наркотиків; злочини, пов'язані з ядерними та радіоактивними речовинами; нелегальна діяльність, пов'язана з відмиванням грошей та інші злочини міжнародного характеру (ст. 3 Угоди та Додатку 2 до Угоди) [6]. МВС України у ст. 4 Угоди визначено як національний контактний пункт між Європолом та іншими компетентними органами України, що вживає ряд заходів для виконання поставлених завдань та координації дій.

Взаємодія з Європолом з метою розшуку підозрюваних (обвинувачених), які переховуються від правоохоронних органів України за межами держави, а також на території України від іноземних правоохоронних органів, реалізується з метою обміну інформацією, зокрема, стратегічною і технічною (стст. 2, 6 Угоди) [7].

Визначивши загальні засади міжнародного розшуку, необхідно відзначити, що конкретні форми взаємодії реалізуються у процесуальних та організаційних формах, направлені на виконання поставлених завдань.

Список використаних джерел

1. Карпов О. Н. Використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Карпов Олександр Никифорович. - К., - 223 с.

2. Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу [Електронний ресурс]: затв. наказом МВС України від 22 черв. 2012 р. N° 560. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/

3. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січ. 1997 р. № 3/1/2/5/2/2. - Режим доступу : http://mvs.gov.ua/

4. За даними особистого практичного досвіду та вивчення практичної діяльності Укрбюро Інтерполу.

5. Чорноус Ю. М. Теорія і практика криміналістичного забезпечення досудового слідства у справах про злочини міжнародного характеру : [моногр.] / Чорноус Ю. М. - К. : Скіф,- 448 с.

6. Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво : підпис. 4 груд. 2009 р. // Офіційний вісник України. - 2010. - № 96. - Ст. 3432.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. - К. : Юстиніан, 2012. - 1224 с.