Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Місце договору споживчого кредитування у системі цивільно-правових договорів

Погребняк В.Я.

Анотація

Досліджено існуючі у науковій правовій літературі класифікації зобов'язальних правовідносин. Встановлено, що категорії «позика» і «позикове зобов'язання» мають характер загальних правових категорій, що охоплюють усі відносини, які позначаються економічним поняттям кредиту. Систему кредитних зобов'язань утворюють договори позики і кредиту, зобов'язання з випуску (емісії) облігацій, видачі векселя, новації боргу у позикове зобов'язання, комерційного кредиту, споживчого кредиту, договір факторингу. Аргументується, що завдяки своїм специфічним ознакам договір споживчого кредиту є окремим видом кредитного договору.

Ключові слова: позика, кредит, споживчий кредит, відносини споживчого кредитування.

Аннотация

Исследованы существующие в научной правовой литературе классификации обязательственных правоотношений. Установлено, что категории «заем» и «заемное обязательство» имеют характер общих правовых категорий, охватывающих все отношения, которые определяются экономическим понятием кредита. Систему кредитных обязательств образуют договоры займа и кредита, обязательства по выпуску (эмиссии) облигаций, выдаче векселя, новации долга в заемное обязательство, коммерческого кредита, потребительского кредита, договор факторинга. Аргументируется, что благодаря своим специфическим признаком договор потребительского кредита является отдельным видом кредитного договора.

Ключевые слова: заем, кредит, потребительский кредит, отношения потребительского кредитования.

Annotation

Abstract available in the scientific literature of the legal classification of obligations relations. It was found that the category «loans» and «loan obligation» have the character of general legal categories covering all the relationships that are defined by the economic concept of credit. The system of credit obligations constitute loan agreements and loan commitments to issue of bonds, issuing bills, debt novation loan obligation, commercial loans, consumer loans, factoring contract. It is argued that due to its specific feature of the consumer credit agreement is a separate kind of credit agreement.

Key words: loan, credit, consumer credit, consumer credit relationship.

Наявність стабільної кредитно-банківської системи є однією із необхідних умов становлення ринкової економіки, у якій кредитні відносини покликані забезпечити економічне зростання як усієї країни, так і її населення, що у свою чергу не може стійко розвиватися без відповідної правової бази. Існуюча на сьогодні практика фінансової діяльності банків з видачі кредитів фізичним особам, а також необхідність спеціальної правової регламентації відносин споживчого кредитування породжують актуальність встановлення місця таких відносин в системі цивільних договорів.

Дослідженням теоретичних та практичних проблем у сфері кредитування займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як М.М. Агарков, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, Л.Г. Єфімова, О.С. Іоффе, Е.С. Компанієць, В.В. Луць, Л.А. Лунц, Д.І. Мейєр, Р.А. Майданик, Л.А. Новосьолова, О.М. Олійник, О.П. Орлюк, Е.Г. Полонський, Е. Роде, М.Г.Розенберг,Р.Саватьє,Е.А.Суханов,О.А.Флєйшиц, Ю.І. Чалий, Г.Ф. Шершенєвіч та ін. Втім, незважаючи на достатню кількість наукових праць, присвячених дослідженню кредитних правовідносин, питання сутності споживчого кредитування та його співвідношення із іншими інститутами цивільного права є маловивченими.

У зв'язку з цим метою цієї роботи є дослідження ознак відносин споживчого кредитування та встановлення їхнього місця у системі цивільно-правових договорів.

Відповідаючи на поставлене запитання, насамперед варто зазначити, що за своєю правовою природою такі відносини є кредитними. Отже, дослідження співвідношення домовленості сторін про споживче кредитування з іншими цивілістичними конструкціями варто проводити з урахуванням її аналогії з кредитним договором. Щодо останнього, то, як зазначається у частині 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного зобов'язання. Зі змісту зазначеної норми випливає, що у правовому сенсі кредитний договір є видовим поняттям позики.

На сьогодні у науковій правовій літературі немає єдиної позиції щодо місця позикових правовідносин у системі цивільних договорів. Досліджуючи це питання, варто сказати, що система цивільних договірних відносин обумовлюється характером реальних суспільних відносин, які оформлюються відповідними договорами. Іншими словами, основою змісту юридичних норм є економічні чинники виникнення і розвитку взаємовідносин учасників цивільного обороту. Як зазначав з цього приводу М.В. Гордон, систематизація ґрунтується на юридичних ознаках, що відображають економічну сутність тих суспільних відносин, які лежать в основі відповідних договорів [5, с. 69-70].

Типізація договірних відносин за правовим результатом, що утворюється внаслідок їх укладання, становить собою їхню організацію за найбільш істотною для правової науки ознакою [8, с. 55]. О.А. Красавчиков зазначав, що всі окремі види зобов'язань мають бути розмежовані між собою за ознакою їх спрямованості [9, с. 42-43]. Відомий цивіліст М.І. Брагінський, класифікуючи зобов'язання за спрямованістю правового результату, поділяє їх на чотири групи: ті, що спрямовані на передачу майна, виконання робіт, надання послуг та створення різних утворень [1, с. 87]. У межах цієї класифікації автор відносить позикові зобов'язання до групи зобов'язань із передачі майна. У свою чергу, В. В. Вітрянський поділяє останню на три підгрупи, до однієї з яких відносить зобов'язання, спрямовані на передачу майна з метою його тимчасового використання [3, с. 80]. Таким чином автор об'єднує зобов'язання позики, майнового найму (оренди) та позички. Аргументується, що в основі вказаних правових інститутів лежить єдина мета - тимчасове використання майна із встановленням обов'язку його повернення. Очевидно, що наведена класифікація не враховує специфіки позикового зобов'язання, оскільки в її межах ототожнюються правовідносини позики та майнового найму.

І.Б. Новицький та Л.А. Лунц поділяли договірні зобов'язання за властивостями предмета на родові та індивідуальні (конкретні) [10, с. 25]. У родових зобов'язаннях зміст визначається родовими ознаками, а в індивідуальних - конкретним предметом, наділеним індивідуальними характеристиками. Така класифікація має теоретичне і практичне значення, оскільки саме від визначення предмета зобов'язання родовими або індивідуальними ознаками залежить спосіб його виконання. У зв'язку з цим можна зробити висновок про неможливість об'єднання договорів позики, кредиту і майнового найму в одну класифікаційну групу.

Російський правник Д.О. Медведєв пропонує виділяти розрахункові та кредитні правовідносини. Іхньою особливістю автор називає наявність спеціального суб'єкта - фінансової установи та грошовий характер зобов'язання [6, с. 56]. Саме до цієї групи автор відносить і позикове зобов'язання. Але окрім зазначених ознак важко знайти інші спільні риси між кредитними та розрахунковими відносинами. До того ж участь суб'єкта фінансової діяльності та грошовий характер не завжди мають місце у позикових зобов'язаннях (наприклад, у договорі позики речей).

Ю.Р. Романець виокремлює такі групи зобов'язальних правовідносин: договори, спрямовані на передачу майна у власність; передачу об'єктів цивільних прав у користування; на виконання робіт чи надання послуг; на страхування майнових ризиків; на надання відстрочки повернення такої ж кількості майна того ж роду і якості або на відстрочення оплати; договори, спрямовані на досягнення мети, єдиної для всіх учасників; договори, спрямовані на заміну осіб у зобов'язанні [13, с 44]. Таким чином, до п'ятої групи договорів автор відносить позикові зобов'язання.

Є.О. Суханов зазначає, що кредитні зобов'язання займають самостійне місце в системі договірних зобов'язань [7, с. 207]. Правник пропонує об'єднати їх в одну групу із правовідносинами, що виникають на підставі договорів страхування, банківського рахунка, банківського вкладу, розрахункових відносин, як групу зобов'язань із надання фінансових послуг. Надання позичальнику визначеної кількості коштів або замінних речей містить у собі елемент послуги з боку позикодавця, яка у кредитному договорі набуває фінансового характеру, утім, це не є домінуючим у позикових зобов'язаннях. Саме тому у науковій юридичній літературі висловлюється думка, що, на відміну від власне кредитних зобов'язань, останні не можна поєднувати в одній групі із зобов'язаннями, що виникають із договорів банківського рахунка, банківського вкладу, страхування, в яких надання фінансових послуг є основною ознакою таких правовідносин. Таким чином, позикові зобов'язання становлять окрему особливу підсистему в системі договірних зобов'язань. їх не можна поєднувати із зобов'язаннями з розрахунковими відносинами та зобов'язаннями з передачі майна тимчасове користування. Варто також звернути увагу, що договір позики не є у класичному вигляді фінансовою послугою, оскільки в межах цієї договірної конструкції позичальнику можуть передаватися не тільки гроші, а й речі, визначені родовими ознаками.

Необхідно звернути увагу на те, що категорії «позика» і «позикове зобов'язання» мають характер загальних правових категорій, що охоплюють всі відносини, які позначаються економічним поняттям кредиту. Звідси можна зробити висновок, що у цивільних правовідносинах існує система позикових відносин. Поряд із цим не можна заперечувати і існування окремої категорії кредитних відносин, які відрізняються від позикових за спрямованістю дії з виконання зобов'язання, що у свою чергу виражається не лише в обов'язку повернення боргу а і в його наданні (створенні), тобто у двох окремих кредитних правочинах. Економічні кредитні відносини, що виникають між учасниками цивільного обороту оформлюються відповідними, передбаченими законодавством цивільно-правовими договорами: договором позики грошей або речей, визначених родовими ознаками; кредитним договором; випуском (емісією) облігацій; видачею векселя; новацією боргу у позикове зобов'язання; комерційним кредитом; споживчим кредитом; договором факторингу, тощо.

Розмежування договорів позики і кредиту дозволяє провести аналогію і виділити договір споживчого кредиту як окремий вид кредитного договору. У зв'язку з цим, вбачаться за необхідне проаналізувати ознаки, притаманні споживчому кредитуванню, що виділяють такі відносини серед інших суміжних договірних конструкцій.

Відносинам споживчого кредитування притаманний особливий суб'єктний склад. Відповідно до вітчизняного законодавства про захист прав споживачів кредитором виступає банк - виконавець, що надає послуги споживачам в межах відплатного договору, а позичальником - споживач, яким визнається фізична особа, що купує, замовляє, використовує продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).